Толерантність… Раніше це слово сприймалося багатьма як заморська дивина, але з часом воно отримало постійну прописку і в нашій мові, і в нашій свідомості.
В сучасному словнику іншомовних слів термін «толерантність»
в перекладі з латинської tolerantia означає «стійкість, витривалість, терпимість, допуск» – у
загальному розумінні слова, – це «допустиме відхилення». Протилежність
толерантності – нетерпимість. Через багатоаспектність феномену «толерантність»
мають місце різні підходи до розуміння його значення. Поняття “толерантності”
сьогодні трактується доволі різнопланово. Філософський аспект пропонує розгляд
толерантності як готовність постійно і з гідністю сприймати особистість, річ
або подію, крізь терпіння, витримку, примирення. Політичний контекст центрує
увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки.
Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до
іншого тощо. У педагогічному контексті толерантність трактується як
готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах
згоди і порозуміння. Перш за все толерантність – це терпиме ставлення до іншого, несхожого на тебе, прийняття іншої людини, інших думок і поглядів. Це мистецтво жити поруч з несхожим, спосіб
вирішення конфліктів, мистецтво цивілізованого компромісу.
Відмінності підкреслюють нашу унікальність, оскільки всі ми відрізняємося один від одного за рівнем доходів, захопленнями, зовнішністю, характером, політичними поглядами, різноманіттям смаків і уподобань. І це – нормально, це і є середовище, у якому ми живемо, подобається нам це чи ні. Об'єднує нас причетність до єдиного суспільства, тому толерантність є необхідною рисою, яка допомагає зовсім різним людям мирно співіснувати.
Так біологічно
склалося, що людський мозок на підсвідомому рівні "запрограмований"
створювати умовні поняття, на кшталт "свій-чужий". Тому нас
приваблюють люди, які схожі на нас, і відлякують ті, відмінності з якими
помітніші: це може бути колір волосся, зачіска, стиль одягу, форма спілкування,
субкультурні чи національні ознаки. Але інколи, на жаль, відчуття
"несхожості" іншої людини починає переважати здоровий глузд і виховання
– внаслідок виникає ґрунт для нетерпимості, неповаги та навіть проявів агресії.
Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри.
Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного. Здатність приймати
індивідуальні відмінності між індивідами може вплинути на самопочуття людини.
Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Вона призводить до
зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння
почуттів іншого.
Як ми вже
наголошували на початку нашої розповіді поняття толерантності не означає
поступливості чи примхи і це, також, не байдужість та апатія. Толерантність
вища за це, вона втілює активну життєву позицію і покликана визнавати права і
свободи громадян. У II столітті до нашої ери в Римській імперії правив
імператор Марк Аврелій. Він також був ще філософом і вважав, що перед обличчям
закону всі люди рівні – вільні і раби, греки і варвари, чоловіки і жінки. Марку
Аврелію належить ряд мудрих висловлювань. Наведемо одне із них: “Гідність
людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає”. Досить цікава думка,
стосовно якої виникає запитання: “А чи могли б ми керуватися в житті цією
рекомендацією стародавнього правителя і мислителя?”.
Символом свята
визнано райдужний прапор.
Так, всі ми різні. Від кожного з нас залежить, чим наповнити своє життя і життя наших близьких – любов'ю чи ненавистю. Вишукуючи в людях тільки недоліки і помилки, ми тим самим підштовхуємо людину до того, щоб вона стала ще гіршою, втратила віру у свої власні сили, у прагнення робити гарні вчинки і, навпаки, підкреслюючи в особистості позитивні якості, ми допомагаємо їй стати кращою.
Англійський прозаїк
та драматург Бернард Шоу одного разу написав:
“Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи,
плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного – навчитися жити на землі, як люди”. Багато
творів класичної та сучасної (особливо) дитячої літератури піднімають проблеми
толерантності, взаєморозуміння та поваги. Ця тема докладно висвітлена в таких
творах, як “Малюк і Карлсон” А. Ліндгрен, “Мауглі” Р. Кіплінга, “Король Матіуш
І” Я. Корчака, “Хатина дяді Тома” Г. Бічер-Стоу, “Поліанна” Е. Портера, “Торт у
небі” Д. Родарі, “Русалонька із 7-В” М. Павленко, казки В. Сухомлинського. Хотілося
б, щоб всі люди на землі були щасливі і завжди поруч з тими, кому потрібна
допомога.
Спробуємо
сформулювати основні принципи толерантності:
а) щирість і відвертість у стосунках з оточуючими;
б) увага та взаємоповага один до одного;
в) здатність уважно вислухати
співрозмовника;
г) вміння ввічливо, коректно,
тактовно спілкуватися;
д) можливість пошуку компромісу;
е) пропонування альтернативних
способів врегулювання конфліктів.
Отже, тим, хто вибрав
дорогу добра, належить оволодіти мистецтвом жити в світі несхожих ідей і людей.
Що для цього потрібно? Є повчальна притча.
Жила-була на світі
сім’я. Вона була не проста. Сто чоловік налічувалося в цій родині. І панував в
цій родині лад. Ні сварок, ні бійок, ні чвар. І вістка про цю родину дійшла до
владики країни. Прибув він в село, де вона жила,
і попросив розкрити секрет мирного життя. Взяв голова сім’ї аркуш
паперу і написав три слова: любов, прощення, терпіння. А в кінці додав: “Сто
разів любов, сто разів прощення, сто раз терпіння”. “І все?”. “Так, – відповів
старий. – Це основа будь-якої гарної родини і світу”.
Скільки разів нам
потрібно любити, прощати і терпіти? Над цим питанням варто поміркувати і обрати
для себе остаточний висновок.
Толерантна людина завжди:
-
знає, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;
- сприймає людей такими, якими вони є, не
намагається змінити в них те, що їй не подобається;
-
цінує в кожній людині особистість і поважає її думки, почуття, переконання,
незалежно від того, чи збігаються вони із її власними чи ні;
-
зберігає “своє обличчя” і за будь-яких обставин залишається сама собою.
На завершення
розповіді дозволимо собі навести цитату ще одного класика світової літератури,
французького письменника-романіста Віктора Гюго: «Людині, котра має талант,
потрібно вклонитися, перед людиною, котра має добре серце варто стати на коліна».
Автор «Собору Паризької Богоматері» вважав доброзичливість найкращою із
людських чеснот. Ми поділяємо думку відомого літератора і додаємо з приводу
цього: толерантність і доброта – тотожні
поняття, це слова-синоніми, адже переконані, що тільки людина з доброю душею
може бути толерантною по відношенню до інших. Тож намагатимемось бути доброзичливішими
до тих, хто знаходиться поруч і виявляти турботу і підтримку не лише в день
відзначення свята, але і в будь-який інший день. Тоді й на душі у кожного буде
тепло й затишно.
Немає коментарів:
Дописати коментар