понеділок, 30 листопада 2020 р.

 Літературно-мистецька замальовка "Осінні мотиви"

Ось і полишає нас красуня-осінь.  Йде, забираючи з собою затяжні дощі, жовтогарячий листопад за вікнами, осінній тихий смуток. 

Центр (Пункт) європейської інформації запрошує поринути у світ вишуканої поезії,  світ  мистецтва.

четвер, 26 листопада 2020 р.

 Клуб європейського кіно

Перегляд та обговорення мелодрами режисера Робера Енріке «Стара рушниця»


25 листопада 2020 року в Клубі європейського кіно відбулися перегляд та обговорення мелодрами режисера Робера Енріко «Стара рушниця». Як завжди, у «кінозалі»  відділу обслуговування користувачів зібралися поціновувачі європейського кіномистецтва. Тетяна Гусар, координаторка Центру (Пункту) європейської інформації, підготувала цікаву розповідь про історію створення стрічки та акторів, які виконали головні ролі.

Стрічка французько-німецького виробництва на широкі екрани  вийшла у 1975 році і відразу знайшла свого глядача: фільм у кінотеатрах переглянули більше 3 мільйонів глядачів. В 1976 році мелодрама виборола три премії «Сезар» (премія Академії мистецтв і технологій кінематографа) в номінаціях: найкращий фільм, найкращий  актор та найкраща музика. 1985 року фільм «Стара рушниця» отримав премію «Сезар Сезарів» як найкраща стрічка десятиліття. Робер Енріко зумів органічно поєднати у своїй стрічці жорстокі сцени з ліричними відступами у вигляді спогадів головного героя про щасливе довоєнне життя. Моторошні сцени жорстоких вбивств і чаруючі своєю красою та насиченими яскравими кольорами пейзажі, кохання з першого погляду і відчай, що спопеляє серце й душу – все це вражає і захоплює з першого кадру.  Цей фільм з вражаючою точністю показав особисту драму чоловіка, який, втративши доньку й кохану дружину, перетворюється на безжалісного месника-вбивцю. Головні ролі виконали зірки європейського кінематографа Філіпп Нуаре та Ромі Шнайдер.

Незважаючи на трагізм деяких моментів, фільм сподобався всім глядачам і викликав жваве обговорення.






понеділок, 23 листопада 2020 р.

 Клуб європейського кіно

Клуб європейського кіно запрошує на перегляд мелодрами режисера Робера Енріко "Стара рушниця"




четвер, 19 листопада 2020 р.

 Інтерактивна гра-скачки 

"Роберт Льюїс Стівенсон та його роман «Острів скарбів»"

Роберт Льюїс Стівенсон – один з найпопулярніших англійських письменників, а «Острів скарбів» - його найкращий пригодницький роман, яким уже понад століття зачитуються діти та дорослі всього світу. Адже, напевно, немає людини, яка б не любила читати про романтичні пригоди,  таємничі загадки, жорстоких піратів, справжню чоловічу дружбу, пошуки скарбів, а ще й коли  це все приправлене жменькою доброго гумору та веселих жартів!?

 Центр (Пункт) європейської інформації пропонує взяти участь у грі-скачках "Роберт Льюїс Стівенсон та його роман «Острів скарбів»"та здобути перемогу. Не забувайте, що в змаганнях  важлива швидкість! Гра відбувається на широкому екрані !!!

пʼятницю, 13 листопада 2020 р.

 Інформаційна година

                                «Толерантність для кожного»                            

                                                              Тепер, коли ми навчилися

Літати по повітрю, як птахи,
Плавати під водою, як риби,
Нам не вистачає тільки одного:
Навчитися жити на землі, як люди.
                      Бернард Шоу

16 листопада 1995 року країни-члени ЮНЕСКО прийняли Декларацію принципів толерантності та, за ініціативи Генеральної асамблеї ООН, урочисто проголосили цей день Міжнародним днем толерантності. Цей день нагадує всім нам про те, що насильство, тероризм, етнічне та релігійне переслідування – це ті явища, яким не повинно бути місця в XXI столітті.

 Центр (Пункт) європейської інформації пропонує пригадати основні принципи толерантності та ознайомитися з інформаційною годиною «Толерантність для кожного», підготованою до Міжнародного дня терпимості. 

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими. 

Поняття «толерантність» у різних мовах має різні відтінки.

Так, в англійській мові – це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.

У французькій – повага свободи іншого, його способу думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів.

У китайській – уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість відносно до інших.

    В арабській – прощення, м'якість, поблажливість, жалість, прихильність, терпіння.

    У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

 У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» під редакцією В. Т. Бусел написано, зокрема: «Толерантність – здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших».

Ідея толерантності має давню історію. Духовне розкріпачення особи поряд з її економічною та політичною свободою відстоювали мислителі минулого, спираючись на вчення про природне право. Про толерантність у своїх працях «Нариси про терпимість», «Листи про віротерпимість» писав Дж. Локк, у «Трактаті про віротерпимість» до розгляду цієї категорії звертався Вольтер. Філософ-соціолог Г. Маркізе вважав її байдужим потуранням, небезпечним тим, що воно може призвести людину до перетворення на співучасника тих, хто розмовляє з позиції сили. Великий німецький поет Гете писав: «Перед розумною людиною треба схилити голову, а перед доброю серцем – встати на коліна». Тарас Шевченко зазначав: «Раз добром нагріте серце – вік не прохолоне».

У сучасних зарубіжних концепціях толерантність розглядається як основна доброчинність або ментальне ставлення, як свобода різних типів поведінки, ціннісних орієнтацій і культурної діяльності. 

Необхідно зазначити, що існує поняття про різні типи толерантності:

1. Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, за умови, що вони не суперечать загальнолюдським нормам.

2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип виокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань.

3. Терпимість до слабкості інших.

4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.

Як основні види толерантності доцільно визначити толерантність політичну, релігійну, економічну, правову.


У контексті європейського мислення толерантність – це не лише необхідна складова сучасної культури, але й універсальна цінність людства. На міжнародному рівні до толерантності належить взаємна пошана різних культур і традицій. Визнання самоцінності інших культур полегшується, якщо увага спрямована на об'єднуючий фактор, на загальнолюдські позиції: готовність допомагати, нести цивілізованість і чесність.

Толерантність можна назвати цінним даром, даним згори. Отримав її кожен, але не кожен здатен бути настільки сильним, щоб скористатися нею.

Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Декларація принципів толерантності чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних. Разом із тим, прояв толерантності, який співзвучний принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступки перед чужими переконаннями.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» – «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність.

Мир неможливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

Книги та статті з періодичних видань з фондів ПОУНБ

 імені І. П. Котляревського:

                                    
  86.38

   Г 99

                                   

Гюлен, Фетхуллах.

  Діалог і толерантність [Текст] : пер. з тур. / Ф. Гюлен. - К. : Вид-во Жупанського, 2012. - 374 с. 


66.011.1

Т 52

    


Толерантность [Текст] / ред. М. П. Мчедлов. - М. : Республика, 2004. - 415 с.


                     

  37:908(477.53)

  Т 52


     Толерантність. Волонтерство. Лідерство [Текст] = Tolerance. Volunteerism. Leadership : навчальний посібник / І. Капустян [и др.]. - Полтава : Сімон, 2016. - 51 с. - Англ. мовою.


                                          

    87.216

    Ч -391


Человек: образ и сущность (гуманитарные аспекты) [Текст] : толерантность и архитектоника эмоций / ред. Л. В. Скворцов. - М. : ИНИОН РАН, 1996. - 250 с. 



ГРИВА, О.

    ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ / О. ГРИВА // ПСИХОЛОГ. - 2005. - Черв. (№ 21/22). - С. 3-18.

НЕСТЕРОВА, Н. В.

    МНОГООБРАЗИЕ ПОДХОДОВ К ПОНИМАНИЮ ТОЛЕРАНТНОСТИ / Н. В. НЕСТЕРОВА // ПРИКЛАДНАЯ ПСИХОЛОГИЯ И ПСИХОАНАЛИЗ. - 2006. - № 4. - С. 39-43.

НЕЧЕРДА, В.

    ТОЛЕРАНТНІСТЬ / В. НЕЧЕРДА // УРОК УКРАЇНСЬКОЇ. - 2007. - № 9/10. - С. 17-18. - Про термін.

ОЛЬХОВИК, СВІТЛАНА.

    ТОЛЕРАНТНІСТЬ - ШЛЯХ ДО ҐЕНДЕРНОГО ПАРИТЕТУ : формування толерантності у підлітків / С. ОЛЬХОВИК // ПСИХОЛОГ. ШКІЛЬНИЙ СВІТ. - 2012. - Трав. (№ 10). - С. 7-8.

ПРОКОПЕНКО, Т. В.

    ТОЛЕРАНТНІСТЬ ВРЯТУЄ СВІТ : (виховний захід для учнів 7-8 класів) / Т. В. ПРОКОПЕНКО // ІСТОРІЯ ТА ПРАВОЗНАВСТВО. - 2009. - № 16/18. - С. 88-90. - Методика викладання.


четвер, 12 листопада 2020 р.

 

Віртуальна виставка однієї книги

«У пошуках дорогоцінних скарбів»

13 листопада 2020 року виповнюється 170 років від дня народження  Роберта Льюїса Стівенсона, відомого англійського прозаїка і поета, літературного критика і публіциста. 

Сучасників Стівенсона дивували його витримка й мужність. Тільки великий оптиміст міг висловити таку думку: «Як багато усього є на землі, Тож будьмо щасливими, мов королі». Стівенсон ніколи не був моряком, але життєвий шлях цієї мужньої людини, котра перемогла біль і страх смерті, поєднаний з його невгамовними героями, сповненими сили та гідності.

Центр (Пункт) європейської інформації запрошує до незвичайної подорожі – подорожі сторінками роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів».

пʼятницю, 6 листопада 2020 р.

Клуб європейського кіно

 Інформ-хвилинка «Холодний ангел»


 8 листопада 2020 року виповнюється 85 років Алену Делону, відомому французькому актору театру і кіно.  А ще він – продюсер, режисер і сценарист, легенда французького кіно, якого досить часто називають  секс-символом 60-80-х років ХХ століття. А хтось знає, що Ален Делон до того ж ще й співак? Так от, на зйомках картини Валеріо Дзурліні «Перша ніч спокою» в Італії Делона запросили на студію для участі у запису французької версії італійського хіта «Parole… Parole…». І ось, через кілька тижнів після виходу, пісня раптово стає лідером продажів у Франції.  Отже, дует Алена Делона та співачки Даліди робить французьку версію пісні набагато популярнішою за оригінал.

 Ален Делон прожив у кіно тривале й цікаве життя, зігравши в добрій сотні фільмів, показавши себе яскравим, різноплановим артистом.  Делон працював із такими зірками кінорежисури, як Мікеланджело Антоніоні («Затемнення»), Лукіно Вісконті («Рокко і його брати», «Леопард»), Рене Клеман, Мельвілль та багатьма іншими. Бурхливі романи актора, народження його дітей, бізнес і вміння відпочивати розглядалися під мікроскопом багатьма поколіннями серйозних істориків кіно і папараці.
Ален Делон і Ромі Шнайдер

 Шлях Алена Делона до вершин світового кінематографа був трохи звивистим. Він працював спочатку в м’ясній лавці, потім в одному з паризьких ковбасних магазинів. Цілком можливо, що невдовзі Делон став би власником м’ясної крамниці, одружився й зажив би спокійним життям буржуа середньої руки, але не так сталося, як гадалося. Одного разу в метро юнак прочитав оголошення про набір до льотної школи. Він одразу ж кидає роботу й опиняється в лавах парашутно-десантних військ корпусу морської піхоти й потрапляє на війну в Індокитаї. За неналежну поведінку старший сержант Делон часто потрапляв до дисциплінарної роти. Вдень він вантажив рис, а ввечері сумирно повертався на гауптвахту. Попри все, як згадував актор: «…То був найщасливіший період мого життя. Саме завдяки йому я став тим, ким став потім, і ким є сьогодні». Після закінчення служби молодий вояка повертається в Париж, служить  офіціантом, але не довго: його напружували крики й накази адміністратора, метрдотеля, старшого офіціанта. Лакейська праця була  йому не до душі, тому Делон за порадою друзів розсилає власні фото кінопродюсерам, ходить на кінопроби. На перших в житті кастингах йому часто відмовляли. Говорили: занадто красивий. На щастя, Алена це аж ніяк не зупинило. Не маючи відповідної освіти, та всупереч всім прогнозам, йому вдалося підкорити не лише глядацьку аудиторію, а й заручитись підтримкою багатьох кінокритиків. Відомим Делон став після виходу на широкий екран детективу Рене Клемана «На яскравому сонці» – першої екранізації роману Патриції Хайсміт «Талановитий містер Ріплі», де він блискуче зіграв роль чарівного покидька, людини з «обличчям ангела» й «душею диявола» – Тома Ріплі. Але світова слава прийшла до нього після ролі романтичного боксера Рокко (цілковитої протилежності Ріплі) у фільмі Лукіно Вісконті «Рокко і його брати» (1961). Критики визнали: перші серйозні ролі в кіно розкрили Делона як надзвичайно тонкого і складного драматичного актора. 

Ще в 1964 році Делон створив власну кіностудію під назвою «Delbeau Productions» і в тому самому році вже виступив і в ролі продюсера. Також упродовж своєї кар’єри він пробував свої сили і як сценарист, і навіть як режисер: у 1981 році на екрани вийшов його дебютний фільм – детектив «За шкіру поліцейського».

 Сам же красень вирішив коротати залишок життя в маєтку з тваринами – кіньми і численними собаками. Делон вважає, що тільки собакам можна довіряти і навіть влаштував на території свого маєтку собаче кладовище. Ймовірно, Ален Делон  краще за інших знає, які демони можуть бути  приховані в людській душі.

Невеликий подарунок всім шанувальникам і шанувальницям актора – нова пісня про кохання «Je n’aime que toi» («Я люблю тільки тебе») у виконанні Алена Делона:



Радимо прочитати таку літературу з фондів ПОУНБ імені І. П. Котляревського:

85.374.3(4ФРА)-8

Ц 79

Цондергельд, Райн А.

    Ален Делон [Текст] : хладнокровный ангел / Р. А. Цондергельд ; пер. с нем. - М. : Панорама, 1996. - 256 с. - (Мир кино). 



ВОДОВАТОВА, ЕЛЕНА.

    АЛЕН ДЕЛОН: ЖИЗНЬ ПОД СОФИТАМИ / Е. ВОДОВАТОВА // ЛИЧНОСТИ. - 2011. - № 8. - С. 4-27.

ДЕЛОН, НАТАЛИ.

    НАТАЛИ ДЕЛОН: "НАШ БРАК С АЛЕНОМ БЫЛ ПОСТРОЕН НА СТРАСТИ И НЕРВАХ" / Н. ДЕЛОН ; беседовала Ю. КОЗЛОВА // КАРАВАН ИСТОРИЙ. УКРАИНА. - 2009. - № 11. - С. 90-114.

ПУТЬ САМУРАЯ [ТЕКСТ] : АЛЕН ДЕЛОН // КИНО ПАРК. - 2010. - № 11/12. - С. 58-64.

ЯНКОВАЯ, ОЛЬГА.

      ЛЕДЯНОЙ АНГЕЛ АЛЕН ДЕЛОН / О. ЯНКОВАЯ // НАТАЛИ. - 2010. - № 11. - С. 106-112.