На початку зустрічі координаторка ЦЄІ Наталія Рой ознайомила присутніх з історією та основними принципами діяльності Європейського Союзу (на основі підписання Маастрихтського договору), стисло проінформувала про роботу інституцій ЄС, зокрема зупинилась на передумовах функціонування інтеграційних процесів у Західній Європі, охарактеризувала зовнішню політику Євросоюзу, навела цікаві факти про символіку організації та представила матеріал стосовно культурних традицій її країн-членів.
Європейський Союз починає свій відлік від 9 травня 1950 року (хоча ідея щодо об'днання Європи виникла досить давно, ще за часів існування Римської імперії відтоді як європейський континент тільки з'явився на мапі світу, але саме у середини ХХ століття ця ідея втілилась у реальність завдяки пропозиції міністра закордонних справ Франції Робера Шумана). Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями.
Маастрихтський договір 1992 року (або Договір про Європейський Союз) запровадив нові форми співробітництва між урядами країн-членів, зокрема з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Через доповнення існуючої системи Співтовариств такою міжурядовою співпрацею, Маастрихтським договором було засновано Європейський Союз (ЄС).
Європейський Союз – це сім’я демократичних європейських країн, які
об’єдналися заради миру та процвітання. Євросоюз – це не держава, що має
замінити існуючі держави і він також значно більший за будь-яку міжнародну
організацію. Фактично, ЄС єдиний у своєму роді. Країни, що входять до його
складу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх
суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати
рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському
рівні. Таке об’єднання суверенних повноважень також називається
"європейською інтеграцією".
Існує п’ять
інституцій ЄС, кожна з яких відіграє свою конкретну роль:
- Європейський Парламент (обирається громадянами країн
ЄС);
- Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн
ЄС);
- Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий
орган ЄС);
- Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання
законодавства ЄС);
- Рахункова плата або Суд аудиторів ЄС (контролює
ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).
Спочатку до складу ЄС
входило шість країн: Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург і
Нідерланди. Данія, Ірландія та Велика Британія вступили в ЄС у 1973 році, Греція
– у 1981, Іспанія та Португалія – у 1986, Австрія, Фінляндія та Швеція – у 1995,
у 2004 році відбулося найбільше розширення ЄС, тоді до нього приєдналися 10
нових країн, у 2007 – до ЄС увійшли Болгарія та Румунія, а 2013 ще й Хорватія.
Однак, у 2020 році Велика Британія остаточно вийшла з ЄС. Таким чином, Євросоюз
нараховує 27 країн-учасниць.
У перші роки існування ЄС співробітництво між країнами, що входили до нього, здебільшого стосувалося торгівлі та економіки, однак нині ЄС також дбає і про багато інших актуальних питань, зокрема таких, як дотримання громадянських прав, забезпечення свободи, безпеки та правосуддя, створення нових робочих місць, сприяння регіональному розвитку, захист довкілля, а також проведення роботи з глобалізації в інтересах усіх і кожного. Особливо активно ЄС пропагує людські аспекти міжнародних відносин, такі як солідарність, права людини та демократія. Все це допомогло підвищити життєвий рівень людей, побудувати спільний європейський ринок, запровадити єдину європейську валюту, а також зміцнити голос Європи в усьому світі.
Девіз Європейського
Союзу «Єдність у різноманітті». Європа
– це континент, де існує не лише багато різних традицій та мов, але також і
спільні цінності, які захищає ЄС. Він заохочує співпрацю між народами Європи та
пропагує єдність, зберігаючи при цьому різноманіття та гарантуючи прийняття
максимально наближених до людей рішень.
У 90-х роках минулого
століття людям стало простіше пересуватися по території Європи, оскільки було
скасовано паспортну та митну перевірки на більшості внутрішніх кордонів ЄС.
Важливим наслідком цього стало зростання мобільності громадян Європи. Так з
1987 року за підтримки ЄС більше мільйона молодих європейців змогли навчатися
за кордоном.
У 1992 році було
прийнято рішення створити в рамках ЄС економічно-валютний союз (ЕВС) і
запровадити єдину європейську валютну одиницю, управління якою мав здійснювати
Європейський центральний банк. Єдина європейська валюта – євро – стала реальністю 1 січня 2002 року, коли банкноти та монети
євро замінили національні валюти у 12 з 15 країн ЄС (Бельгії, Німеччині,
Греції, Іспанії, Франції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Австрії,
Португалії та Фінляндії). Також європейську валюту використовують і інші країни
Європи, що не є членами ЄС – Андорра, Ватикан, Монако, Косово, Сан-Марино та
Чорногорія.
Один лише розмір
Європейського Союзу в економічному, торгівельному та фінансовому відношенні
робить його справжнім світовим гравцем. Євросоюз має цілу мережу договорів з
більшістю країн і регіонів світу.
Історія створення прапору Євросоюзу починається у 1955
році. Рада Європи
підбирала собі емблему. Після активних обговорень було прийнято нинішній
варіант прапора – коло з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Число зірок не має
нічого спільного з кількістю країн-членів організації. В традиціях багатьох
країн світу "12" є символічним числом, що означає абсолютну
досконалість. Це також і кількість місяців у році, і кількість цифр на
циферблаті годинника, тоді як коло є ще й символом єдності. Так народився європейський
прапор, який представляє ідеал об’єднання народів Європи. На ньому сяє
дванадцять зірок, як символ довершеності, повноти та єдності. Прапор
залишається незмінним протягом років, не зважаючи на розширення ЄС. У 1983 році
його затвердив Європейський Парламент. Усі європейські інституції
використовують його з початку 1986 року. Європейський прапор – це єдина емблема
Європейської Комісії, виконавчого органу ЄС. Інші європейські установи та
органи додають до прапора свою власну емблему.
Гімн Європейського Союзу – це гімн не лише Євросоюзу, але й усієї Європи. Мелодія гімну взята з Дев’ятої симфонії, яку Людвіг ван Бетховен написав у 1823 році. У фінальній частині своєї симфонії Бетховен поклав на музику вірш "Оду до радості", створену у 1785 році Фрідріхом фон Шиллером. У тексті вірша знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен. У 1972 році Рада Європи (той самий орган, який розробив дизайн європейського прапора) схвалила бетховенську тему "Оди до радості" у якості гімну. Відомому диригенту Герберту фон Караяну було доручено написати три інструментальні аранжування – із соло для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру. Універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. Гімн ЄС – це утвердження спільних цінностей та їх єднання в усьому розмаїтті національних відмінностей.
Крок за кроком тернистою стежиною, ми йдемо назустріч Європі, щоб засвітити ще одну зірочку у колі самостійних держав. Європа для України означає багато, бо наша країна прагне стати повноцінною європейською державою. Це свято нам вкотре нагадує, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного з нас.
Наприкінці заходу
відвідувачам було запропоновано для перегляду добірку літератури відповідної
тематики.
Підготували координаторка Центру (Пункту) європейської інформації Наталія Рой і бібліотекарка відділу обслуговування користувачів Любов Тимченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар