Бібліотека на галявині: 

                   "Твори добро, бо ти - людина!" 

22 червня 2023 року Центр (Пункт) європейської інформації, що діє при відділі обслуговування користувачів, організував захід – бібліотеку на галявині «Твори добро, бо ти – людина!». Тема доброти й доброчинності надзвичайно важлива і актуальна сьогодні. Що ж означає саме поняття «добро» як категорія етики, які існують джерела добра і що ми знаємо про них? Як часто по життю нам щастить на добрих людей?

У словнику української мови подано ряд однокореневих слів-синонімів –  добродійство, добродіяння, добробут, котрі мають однакове тлумачення: «надавати допомогу, сприяти кому-небудь у чомусь», «усе позитивне в житті людини, що відповідає її інтересам, бажанням, мріям та сподіванням».  В брошурі «Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє» (Київ, 1998 рік) читаємо: «Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність, взаєморозуміння та взаємоповага у стосунках між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн. Цілком природно і закономірно вважали зробити добро ближньому, поділитися останнім шматком хліба, дати притулок бездомним, врятувати хворого, заступитися за скривдженого». Як бачимо, доброта і доброзичливість, як характерні риси нашої нації, мають славетну історію…

«Високою нотою святої музики душі людської» називали доброту поети в ХІХ столітті… Пояснити глибину п’яти літер алфавіту слова «добро» у ХХІ столітті ми спробували, задумавши провести наш захід. Він пройшов дійсно на галявині – невеликому клаптику зеленого килима у Сонячному парку (вул. Пилипа Орлика, 18). Запросили долучитися до нас дітей і дорослих – всіх, хто в цю мить знаходився поруч.

Малеча із захопленням розважалася образотворчим мистецтвом, розфарбовувала акварозмальовки, читала книжечки, гортала журнали з кольоровими ілюстраціями, грала на піаніно.

 

 
                                  

Дорослі (і дітки теж) в цей час займалися не менш серйозними справами: на фліпчарті писали закінчення до відомих українських прислів’їв та приказок про добробут, розв’язували сканворд «ДОБРО» і ознайомлювалися з книжковою виставкою «Твори добро, бо ти – людина!». 

 

З матеріалів, запропонованих до перегляду, читачі змогли дізнатися про витоки доброчинності в Україні, стан та перспективи розвитку меценатства у сфері вітчизняної культури та про діяльність волонтерського руху в державі.  На експозиції була представлена також художня література для дітей та їхніх батьків відповідного тематичного спрямування.

Неабияку зацікавленість у присутніх викликала своєрідна акція: знайти дбайливого господаря для маленької кішечки, демонструючи при цьому небайдужість і гарне ставлення до тваринок. Одна з родин із радістю забрала пухнасточку додому.

Наприкінці заходу ми подарували діткам повітряні кульки, яскраві наліпки та книжки-загадки. Всі залишились задоволеними і виявили бажання зустрітися знову.

Щира подяка всім відділам та працівникам Бібліотеки за плідну співпрацю і допомогу у проведенні заходу.

Координаторка Центру (Пункту) європейської інформації Наталія Рой. Фото Наталіі Рой.

 Запрошуємо долучитися  до заходу!

ПЕРЕГЛЯД ТА ОБГОВОРЕННЯ 

ФЕЄРИЧНОЇ СТРІЧКИ

РЕЖИСЕРА КЛОДА ЗІДІ   

"ЧУДОВИСЬКО"

Продовжуємо обговорювати та ділитися враженнями від перегляду легендарних кінострічок ХХ століття в рамках діяльності Клубу європейського кіно. 7 червня  відбувся показ феєричної картини режисера Клода Зіді «Чудовисько» (Франція). Фільм вийшов на широкий екран 5 жовтня 1977 року і одразу викликав захоплення в глядачів, а прихильники Жана Поля Бельмондо (виконавця головної ролі) мали можливість ще раз насолодитися сценічним талантом свого кумира.

Жан Поль Бельмондо – культовий французький актор, зірка якого засяяла на кінематографічному Олімпі в далекому 1955 році. Цього могло ніколи не відбутися аби не випадок котрий стався з актором в юності. Але все по черзі.Герой нашої розповіді народився 9 квітня 1933 року в Парижі в родині скульптора і художниці. З раннього дитинства хлопчик займався футболом, потім боксом. У віці 16 років вперше взяв участь у аматорських змаганнях з боксу. Провів на рингу 9 боїв не зазнавши жодної поразки. Йому пророкували блискучу спортивну кар’єру, але через постійні травми Жан все ж таки був змушений залишити спорт. Під час проходження військової служби в Алжирі, Бельмондо прийняв остаточне рішення бути актором. І ось тут стався той самий випадок про який ми згадували на початку розповіді. Жан марив акторською професією, але не знав з чого починати. Приятель батька (Поля Бельмондо) – колишній директор славнозвісного театру «Комеді Франсез», погодився допомогти юнакові втілити в життя свою заповітну мрію, запросивши до себе на прослуховування. Екс-директор запропонував Жану продекламувати вірша, прочитати уривок з п’єси та показати пантоміму. Коли хлопець виконав всі три завдання, екзаменатор з суворим виглядом, оголосив вирок: «Юначе, ви абсолютно непридатні до акторської професії. Вам ніколи на стати великим актором, на цьому шляху вас очікуватимуть тільки розпач і забуття!». Наступного дня він зателефонував Полю і порадив влаштувати Жана на завод пакувати папір або фабрику з виготовлення меблів виносити сміття. Поль подякував приятелю за «слушну» пораду, але нею не скористався, а навпаки, вирішив заспокоїти та підтримати сина, який на той момент весь час плакав і впадав у депресію. Поль пригадував своє навчання: «На заняттях до мене підходив викладач, часто хапав статуетку, щойно мною виготовлену і кидав її на підлогу. Дивлячись, як вироб розлітається на безліч маленьких шматочків, кричав: «Остолоп! Некчема! Геть звідси!». Через хвилину, поклавши руку мені на плече, казав: «Продовжуйте працювати!». Ось так, синку, я сам себе виховував. Щоб чогось досягти, потрібно над собою дуже наполегливо працювати. Отже, вчись, працюй і все в тебе буде гаразд». Жан Поль запам’ятав слова батька на все життя… До речі, Поль Бельмондо – відомий скульптор, професор, викладач Паризької вищої національної школи витончених мистецтв.

По закінченні Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва, Жан Поль почав грати в театрі. Дебют в кіно відбувся в далекому 1955 році після виходу в прокат фільму «На останньому диханні». Молодого актора помітили і полюбили. 

Слава і визнання супроводжували Бельмондо в 60-ті, 70-ті, 80-ті роки минулого століття. Найчастіше йому пропонували ролі простаків і недотеп, яких він майстерно зображував на екрані. Вдало перевтілювався також у секретних агентів, авантюристів, шпигунів і шахраїв.

В 1981 році Жан Поль Бельмондо зіграв майора Жосса в кримінальній драмі «Професіонал». Картина принесла артисту нову хвилю популярності, як і музика італійського композитора, аранжувальника і диригента Енніо Морікконе.

                                   

За всю акторську кар’єру (а це майже 65 років) Жан Поль взяв участь у 180 фільмах і виставах. Він є улюбленцем долі, Франції і світу, всіх поколінь глядачів, лідер по касових зборах, володар багатьох почесних премій і нагород, щасливий чоловік, батько і дідусь. Прекрасна людина та дійсно висококваліфікований професіонал…

Ми теж змогли в цьому переконатися, із великим задоволенням переглядаючи стрічку Клода Зіді. Нас переповнювала розмаїта палітра емоцій завдяки цікавому сюжету, натхненній праці всієї знімальної групи та чудовому Чудовиську…

                                 

                                                            

Координаторка Центру (Пункту) європейської інформації Наталія Рой, світлини Наталії Рой і провідної бібліотекарки відділу документів іноземними мовами Лесі Солодун.

 Книжкова виставка-портрет 

 "Диво іспанської поезії"

З нагоди 125-ої річниці від дня народження видатного іспанського поета, драматурга, художника і музиканта Федеріко Гарсія Лорки Центр (Пункт) європейської інформації представляє книжкову виставку-портрет «Диво іспанської поезії».

…Його дійсно вважали «дивом іспанської поезії», ще за життя митець став літературним класиком ХХ століття. Ось як охарактеризував свого друга-співвітчизника актор, а згодом відомий кінорежисер Луїс Бунюель: «Серед людей, яких мені доводилося зустрічати на життєвому шляху, Федеріко посідає перше місце. Я не кажу про його театр, поезію – я маю на увазі його самого. Він сам був шедевром! Проживши всього 38 років, встиг зробити так багато…»

Повне ім’я поета – Федеріко дель Соградо Корасон де Хесус Гарсія Лорка. Народився  5 червня 1898 року у маєтку орендаря-землевласника та шкільної вчительки у селищі Фуенте Вакерос поблизу Гранади – однієї з восьми провінцій Андалусії – автономної спільноти Іспанії. Мальовничий край, оточений горами та джерелами, сповнений п’янких ароматів квітучого мигдалю та апельсинових гаїв, назавжди причарували майбутнього письменника. Природа пробуджувала в його душі звуки, слова, мелодії, котрі потім знаходили відображення в художніх образах багатьох творів письменника. 

З раннього дитинства хлопчика виховували люди, котрі самі були закохані в поезію,  пісню та музику: дідусь грав на гітарі, старший брат – на фортепіано, дві молодші сестри – на скрипці та флейті, бабуся читала напам’ять вірші іспанських та французьких романтиків, мати чудово співала, батько розповідав казки і легенди рідного краю, на місцевому фольклорі також добре розумілися дядько та племінники Федеріко.

Після закінчення гімназії юнак вступив до Мадридського університету, де вивчав філософію та право. Жив у гуртожитку «Студентська резиденція», що являв собою культурний осередок учнівської молоді. В цей період спробував написати декілька віршів,  рукописи яких привернули до себе увагу професора Мартіна Беруетти – завідувача кафедрою літератури та мистецтва. Професор запросив Федеріко в одну з подорожей по Іспанії; він щоліта влаштовував такі подорожі для своїх найкращих студентів. Результатом цієї поїздки став вихід друком першої книги Гарсіа Лорки – збірки оповідань «Враження і картини». Під час навчання майбутній класик познайомився з живописцем-графіком, художником-сюрреалістом Сальвадором Далі. Федеріко взяв кілька уроків у майстра і сам почав малювати. Відтоді зорові асоціації часто переважають у поезіях Лорки.

У 1929 році поет відвідує Сполучені Штати Америки, деякий час мешкає у Нью-Йорку, вивчаючи англійську мову та історію США в Колумбійському університеті, пізніше мандрує Аргентиною та Кубою.

Ще у підлітковому віці Лорка любив брати участь у карнавалах. Йому подобалось в маскарадному костюмі блукати серед натовпу. Перевдягання, як пригадував брат поета, приваблювало Федеріко не стільки бажанням пожартувати над кимось із знайомих, скільки можливістю перевтілення. Гадаємо, що саме з цього і почалася любов Лорки до театру. Прем’єра першої п’єси «Чаклунство метелика» відбулася 22 березня 1920 року у столичному театрі «Еслава». 

При повернені на Батьківщину, у 1931 році Федеріко Гарсія Лорка вирішив організувати пересувний, народний театр «Ла Баррака». Приймає найактивнішу участь у його створенні: він і директор, і режисер, і актор, а, найголовніше, – є автором всього репертуару. «Ла Баррака» їздить по селах, маленьких містечках, дає вистави на вулицях і площах, збираючи юрби вдячних глядачів. Натхненний успіхом іспанський класик пише п’єсу за п’єсою, ставить їх на сцені, виступає з лекціями та промовами перед народом.

В останні роки життя Лорка продовжував писати вірші і поеми, в 1936 році (з січня по квітень) виходять декілька поетичних збірок, хоча не полишає і драматургію. Драму «Дім Бернарди Альби» письменник закінчив за два місяці до своєї трагічної загибелі…

Серед мільйонів людей нашої планети завжди житиме іспанець Федеріко Гарсія Лорка, ніколи не замовкне світлий, по-юнацьки чистий і палкий голос його поезії і прози, адже в них – душа рідної землі – пісенної, розмаїтої, багатостраждальної…

На експозиції окрім статей, в котрих зібрані біографічні матеріали про непересічну постать діяча іспанської культури, представлені майже всі твори митця у чудових перекладах українською (два з них є мовою оригіналу) досвідчених майстрів художнього слова: Миколи Лукаша, Івана Драча, Дмитра Павличка та інших. 

Особливо хочемо звернути увагу на книгу Ф. Г. Лорки (у перекладі з іспанської) члена Асоціації іспаністів України, кандидата філологічних наук, наукового співробітника, докторанта Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, критика і перекладача Дмитра Дроздовського:

821
Г 21

Ґарсія Лорка, Федеріко.
    Чотири короткі п'єси: пер. з ісп. / Ф. Ґарсія Лорка. – К. : Пульсари, 2017. – 64 с.

До збірки увійшли чотири драматичні твори: «Початкове ауто сентиментальне», «Про любов», «Тіні», «Ієгова», які раніше ніколи не перекладалися українською мовою й не видавалися окремою книгою. Драми філософічні та алегоричні, порушують одвічні питання боротьби Добра і Зла у Всесвіті, внутрішньої роздвоєності людської природи та потреби її духовного переродження. Тема актуальна в усі часи. 

Видання містить коментарі, малюнки, ілюстраці та автограф автора. Книга знаходиться у фонді відділу абонемента (кімн. 208).      

Книжкова виставка-портрет діє з 7 по 30 червня 2023 року.

Координаторка Центру (Пункту) європейської інформації Наталія Рой. Світлини Наталії Рой.

 

 ЗАПРОШУЄМО!