ЄВРОПА СТАЄ БЛИЖЧОЮ: Книжково-ілюстративна виставка-портрет "Альбер Камю: творчість, що відсуває смерть"

В колі письменників та інтелектуалів минулого століття, життя та творчість яких викликала великий резонанс серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з почесних місць належить Альберу Камю – видатному французькому прозаїку, драматургу, журналісту, театральному режисеру, актору, автору філософських есе, лауреату Нобелівської премії. Вагомість його внеску в світову літературу і духовну культуру ХХ століття важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю під плином часу аж ніяк не зменшилась, тому можна з певністю констатувати, що творчий спадок митця витримав найсуворішу і найсправедливішу перевірку – перевірку часом. 7 листопада 2023 року з нагоди 110-річниці від дня народження класика зарубіжної літератури Центр (Пункт) європейської інформації підготував книжково-ілюстративну виставку-портрет «Альбер Камю: творчість, що відсуває смерть».

Народився Альбер Камю 7 листопада 1913 року у місті Мондова (Алжир, Північна Африка). Майбутній письменник рано залишився без батька. Через скрутне матеріальне становище мати з маленьким сином переїхала до Алжиру (столиці країни), де працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Життєвий шлях Камю став яскравим доказом можливості виклику долі. Тяжке дитинство, боротьба за майбутнє виявилися одними із визначальних чинників формування його впевненості протистояти обставинам. Вже в початковій школі Альбер привернув до себе увагу оточуючих блискучими здібностями та наполегливістю у навчанні. Закінчивши освітній заклад з відзнакою, юнак вступив до Алжирського ліцею на стипендію, яку виклопотав для нього шкільний вчитель. У 1930 році Камю захворів на туберкульоз і майже рік пролежав у лікарні. Це випробування загострило його інтерес до проблем життя і смерті та осмислення трагізму людської долі. В 1932 році Альбер склав іспити до університету в місті Орані (Алжир), в котрому вивчав давньогрецьку філософію. Однак, академічним філософом А. Камю не став, зауваживши причину цього: «Хочеш стати філософом – пиши романи, адже філософія здавна близька до літератури».

Альбер Камю був людиною з надзвичайно активною громадянською позицією: організував театр Праці, реалізувавши себе як режисер та актор; приєднався до комітету Міжнародного руху захисту культури проти фашизму.

Навесні 1940 року Камю переїжджає до Парижа, де працює журналістом у місцевій газеті та починає писати свої перші оповідання та нариси. Письменницька доля Камю склалася щасливо, його творчість досить швидко знайшла розуміння у сучасників, спершу у Франції, а потім далеко за межами країни. Її голос гучно лунав, а з ним і слава Камю, котрому судилося стати духовним символом свого покоління. Письменник здобув визнання як гуманіст і мораліст ХХ століття, мислитель, що постійно шукав позиції, необхідні для морально-етичного розвитку та становлення особистості, закликав до злиття людини з природою, засуджував фальш і егоцентризм, що позбавляють людей можливості любити. Ця тема виділена майже в усіх найкращих творах митця «Чума», «Сторонній», «Падіння», «Міф про Сізіфа», «Калігула», «Бенкет», «Бунтар» та інших.

В 1957 році прозаїк, драматург, есеїст отримав Нобелівську премію за «видатну літературну діяльність, яка з надзвичайною проникливістю висвітлила проблеми людської совісті в нашу епоху».

Матеріали, вміщені на експозиції, до перегляду яких ми запрошуємо всіх бажаючих, відображають цікаві факти з біографії Альбера Камю та містять аналіз жанрової специфіки творчої спадщини майстра: романів, повістей, оповідань, нарисів, есе, п’єс. Представлені також щоденники, листи і декілька видань мовою оригінала.