24 січня 1776 року народився Ернст Теодор Амадей Гофман - всесвітньо відомий німецький письменник. Гофман був напрочуд багатогранно обдарованою людиною. Він був також видатним композитором, автором численних музичних творів: сонат, квінтетів, тріо. Створив він й три опери, одна з яких, "Ундіна", є помітною віхою на шляху становлення романтичної опери. Водночас природа наділила цю людину ще й талантом живописця, який також проявився широко й розмаїто: Гофман створював чудові театральні декорації, ілюстрації до літературних творів, портрети.
Творчість Гофмана завоювала найширше визнання не тільки на батьківщині, а й далеко за її межами й стала фактором значної й тривалої дії в європейській і американській літературах. Вплив Гофмана, його імпульси тією чи іншою мірою проявилися в творчості таких видатних письменників, як Едгар По і Шарль Бодлер, Оноре де Бальзак і Чарльз Дікенс, Франц Кафка і Оскар Уайльд.
Центр (Пункт) європейської інформації відділу обслуговування користувачів пропонує ознайомитися з віртуальною книжковою виставкою-портретом "На роздоріжжі двох світів", підготованою до 245-річчя від дня народження Ернста Теодора Амадея Гофмана, німецького прозаїка, композитора, художника.
"Роман "Собор Паризької Богоматері" - вічна загадка для людського розуму"
Якось Мопассан сказав, що Віктор Гюго представляє у Франції весь романтизм, і в цьому є значна доля істини. Творчість Гюго вражаюче розмаїта: він великий поет, знаменитий драматург, широко відомий романіст, до того ж літературний критик і темпераментний публіцист. Його слава давно вийшла за національні межі, ще за життя письменник став належати усьому світу. Віктор Гюго колись сказав, що "життя - це обірвана фраза". Але фраза, яку він писав усе життя, така довга, складна, так переповнена думками і почуттями, що навряд чи коли-небудь обірветься.
У 1831 році побачив світ один із найвідоміших романів Віктора Гюго - "Собор Паризької Богоматері", в якому письменник загострює увагу на проблемах соціальної справедливості, історичного прогресу, а також вічні проблеми добра і зла та їхньої боротьби. Центр (Пункт) європейської інформації пропонує здійснити мандрівку у світ середньовічної Франції, прогулятися багатолюдними вуличками Парижа, доторкнутися до історії, переглянувши віртуальну виставку однієї книги "Роман"Собор Паризької Богоматері" - вічна загадка людського розуму".
Ромен Роллан – всесвітньо відомий
французький письменник, громадський діяч, мистецтвознавець. Публіцистична й
громадська діяльність Роллана та його художня творчість – єдині. Великий
гуманіст, лауреат Нобелівської премії, він активно виступав на захист миру;
його ідеї про співдружність і єднання народів закликали до оновлення світу.
Творча спадщина Роллана величезна. Учений,
музикознавець, публіцист, драматург і прозаїк. В літературу він увійшов в 90-х
роках ХІХ століття. До початку першої світової війни письменник уже був автором
«Трагедії віри», чотирьох «Драм революції», «Народного театру», «Героїчних
життів», ряду естетичних праць, багатотомної епопеї «Жан-Крістоф» і роману
«Кола Брюньйон». В усьому світі зростала зацікавленість його творчістю. Відомо,
що і в Україні перші видання його «Драм революції» («14 липня», «Вовки»,
«Дантон») з’явилися українською мовою ще в 20-х роках ХХ століття.
29 січня 2021 року відзначаємо 155-річчя від
дня народження Ромена Роллана. Центр (Пункт) європейської інформації відділу
обслуговування користувачів пропонує переглянути книжково-ілюстративну виставку «Ромен
Роллан – реаліст французької літератури», яка експонуватиметься з 4 по 29 січня.
Матеріали, представлені на експозиції, відкривають
допитливим читачам той високий духовний
світ, що його створила людина, яка талановито змогла поєднати у своїй творчості
всі види мистецтв – мистецтво слова, мистецтво живопису і передовсім всеосяжне
мистецтво музики.
Книжкову виставку
підготувала Алла Кириленко, провідна бібліотекарка відділу обслуговування користувачів.
четвер, 24 грудня 2020 р.
Колаж «Маловідомий Редьярд Кіплінг»
Центр (Пункт) європейської інформації відділу обслуговування користувачів пропонує
ознайомитися з колажем «Маловідомий Редьярд Кіплінг, підготованим до 155- річчя
від дня народження Джозефа-Редьярда Кіплінга (1865–1936), англійського поета і
прозаїка, лауреата Нобелівської премії.
Джозеф Редьярд Кіплінг – одна з найбільш помітних фігур в
англійській літературі XIX–XX ст. Його творчість до сьогодні є предметом жвавих
дискусій у літературознавчих колах. Кожен дослідник бачить Р. Кіплінга
по-своєму: казкар, міфотворець, автор пригодницьких розповідей, «бард
імперіалізму», поет-новатор. Творчість Р. Кіплінга відносять то до чистого
романтизму, то до неоромантизму, то до реалізму, то до декадансу, або просто
зводять до статусу унікального культурного явища, що існує поза будь-якими
течіями.
Творчість Кіплінга
вивчають у багатьох країнах світу, існує навіть Kipling Journal Кіплінгівського
товариства Великої Британії. Вони друкують у ньому маловідомі твори Кіплінга, уривки,
листи, наукові й науково-популярні статті, які присвячені Кіплінгу. В 2015 році
один з номерів був практично на половину український, бо троє наших авторів
написали туди свої статті.
У 1899 році під час
англійсько-бурської війни Кіплінґ на власні очі побачив становище британських
солдатів у південній Африці. Його вразило, що воїнам на фронті бракує
елементарних речей, як от чистих простирадл, мила, цигарок… Так з’явилася ідея
написати вірш для збору коштів на потреби військових. Поезія «The Absent-Minded
Beggar» з’явилася друком того ж року в «Дейлі Мейл» і одразу привернула до себе
увагу. Незабаром вірш було видано у вигляді книжечки-метелика, усі прибутки від
продажу якої йшли на потреби військових та їхніх родин.
Портрет
Кіплінга. Художник – Євген Корпачов
Мабуть, в Українінемає людини, яка б не читала «Книгу
джунглів» або не дивилася радянський мультфільм«Мауглі» режисера Романа Давидова.Джунглі у Р.
Кіплінгa – це не прoстo хaщі дерев, трaвa, ліaни тa твaрини, щo мешкaють у цих
хaщaх. У йoгo індивідуaльнoму aвтoрськoму міфoпoетичнoму світі Джунглі – тo
oсoбливa oргaнізaція, системa підкoрення тa ієрaрхії, де кoжнa дикa істoтa мaє
свoє влaсне місце, кoтре стрoгo реглaментується Зaкoнoм. Цей зaкoн
прoтистaвляється безпрецедентній oргaнізaції людськoгo суспільствa, у якoму не
знaхoдиться місця людині. Екзoтичність істoрії Мaуглі, бaрвистa незвичaйність
світу джунглів зaхoплюють нaстільки, щo спершу не всі пoмічaють худoжню
oригінaльність. Р. Кіплінг із великoю мaйстерністю змaльoвує дику прирoду й
змальовує нa її тлі хaрaктери пooдинoких звірів; предстaвляє не лише спoсіб їх
життя, їх звичaї, aле й їх лoгіку, ціле їх життя як дoвершених людських
типів.
Що ж до віршів, то вони несподівано зажили в нашій країні
власним життям. Наприклад, ще у 2011 році разом із книжкою «Легенди з Книги
Джунґлів» було видано музичний диск із піснями на слова Кіплінґа, створеними лідером
гурту «Тінь Сонця» Сергієм Василюком. Такі пісні, як «Денні Дівер» чи
«Лукканон» і зараз звучать на його сольних концертах і циркулюють серед
фанатів у Мережі. 2012 року на Кіплінґ-фесті у Вінниці, який зібрав
перекладачів та прихильників творчості британського письменника, звучали пісні
на слова Кіплінґа у виконанні барда Юлії Броварної (її диск видано разом
із аудіокнигою «Такі собі казки»), актора та барда Кирила Булкіна.
Одним із численних реквіємів на загибель Небесної сотні
став вірш «Діти» у виконанні Кирила Булкіна і Григорія Лук’яненка. Відеоряд з
драматичних подій Майдану, наданий кореспондентом Іваном Любиш-Кірдеєм,
доповнив текст, написаний Кіплінґом про молодих хлопців, полеглих у перші дні
Першої світової війни 1914 року... Інший вірш Кіплінґа, який зажив своїм життям
в Україні – «Хлопчина незухвалий». Пісню на цей твір написав той-таки
Сергій Василюк, нині вона не лише регулярно звучить на його концертах, але й
стала неофіційним гімном військових волонтерів. Не дивно – адже сам
Кіплінґ писав цей вірш, маючи на меті підтримати британських солдатів.
Кіплінґ лишається одним із найцитованіших
світових письменників, джерелом інтернет-мемів та геополітичних суперечок.
Коли з мого доробку річ
Когось пройме на час, –
Мою не потривожте ніч:
Вона спаде й для вас.
Наразі ж воскресять на
мить
Мене чиїсь думки,
То прошу не мене судить,
А лиш мої книжки.
(Переклад Максима Стріхи).
Література
з фондів ПОУНБ імені І. П. Котляревського:
84(4Вл) К 423
Киплинг, Редьярд. Восток есть Восток
[Текст] : рассказы : путевые заметки : стихи : пер. с англ. / Р. Киплинг. - М.
: Художественная литература, 1991. - 461 с.
821
К 42
Кіплінг, Редьярд. Кім [Текст] : роман :
пер. з англ. / Р. Кіплінг. - К. : Знання, 2018. - 336 с. - (Скарби: молодіжна
серія).
Кім” Редьярда Кіплінга
(1865—1936) — один із перших шпигунських романів у світовій літературі, який
зараховують до золотого фонду класики для підлітків. Перед нами розгортається
історія хлопчика-сироти, котрий має гострий розум, любить перебувати в епіцентрі
подій та швидко дорослішає. Познайомившись із ламою, який шукає священну ріку,
Кім вирушає разом з ним у подорож Індостаном, дорогою встигаючи виконувати доручення
агентів британської спецслужби. Це роман про становлення особистості, пошук
своєї долі, дружбу поколінь, а найголовніше — про вміння виживати в складному
та суперечливому світі.
821
К 42
Кіплінг, Редьярд. Книга джунглів [Текст] :
пер. з англ. / Р. Кіплінг. - К. : Знання, 2017. - 208 с. - (English
Library).
Книга джунглів” — найвідоміший
твір класика англійської літератури Редьярда Кіплінга (1865—1936), у якому
автор яскраво зобразив світ тварин та дикої природи, а також звичаї людей, що
живуть поряд із цим світом і активно втручаються в нього. Оповідання про
хлопчика Мауглі-Жабеня, про відважного мангуста Ріккі-Тіккі-Таві, допитливого
тюленя Котика чи погонича слонів Тумаї — усе це історії про дружбу й вірність,
про підтримку та осягнення законів співіснування між людьми і звірами, в яких
автор проводить вдалі паралелі між світом тварин і нашим суспільством.
И(Англ)
К 42 Кіплінг, Редьярд. Місто страшної ночі
[Текст] : новели : пер. з англ. / Р. Кіплінг. - К. : Дніпро, 1979. - 248 с. :
іл. - (Зарубіжна новела). - 30000 экз.
До збірки оповідань англійського письменника Редьярда Кіплінга (1865-1936)
увійшли найхарактерніші для його творчості новели: «Ліспет», «За гранню»,
«Божевілля солдата Ортеріса», «Будівники мосту» та інші. Місце дії більшості
оповідань - Індія під британською колоніальною владою.
84(4=ВЕЛ)
К 42
Кіплінг, Редьярд. Ріккі-Тіккі-Таві та інші
казки [Текст] : у вільн. перек. з англ. / Р. Кіплінг. - Х. : Віват, 2016. - 64
с. - (Світ чарівних казок). - 2800 экз.
До книги увійшли найвідоміші твори великого англійського письменника Джозефа
Редьярда Кіплінга, які ось уже понад сто років із задоволенням читають дорослі
й діти в усьому світі!
84(4=ВЕЛ)
К 423
Киплинг, Редьярд. Собрание сочинений
[Текст] : в 6-ти т. / Р. Киплинг. - М. : Терра, 1996.
Т. 1 : Ким ; Наулака : романы ; Рассказы. -
1996. - 606 с.
Т. 2 : Отважные мореплаватели ; Свет погас :
романы ; История Бадалии Херодсфут : рассказ ; Старая Англия : сказания. -
1996. - 576 с.
Т. 3 : Книга джунглей ; Вторая книга джунглей ;
Индийские рассказы. - 1996. - 526 с.
Т. 4 : Рикша-призрак : рассказы ; Сказки и
легенды ; Труды дня : рассказы. - 1996. - 446 с.
Т. 5 : В горной Индии ; Три солдата : рассказы ;
История Гедсбая : пьеса ; Самая удивительная повесть в мире и другие рассказы.
- 1996. - 4623 с.
Т. 6 : Стихотворения. - 1996. - 240 с.
84(4=ВЕЛ)
К 423
Киплинг, Редьярд. Стихотворения [Текст] ;
Рассказы / Р. Киплинг. - М. : Рипол классик, 1998. - 956 с. - (Бессмертная
б-ка). - 20000 экз.
четвер, 17 грудня 2020 р.
Перегляд
та обговорення фільму «Незабутній роман»
16
грудня 2020 року у Центрі (Пункті) європейської інформації відбулися перегляд
та обговорення кінострічки режисера Лео Мак-Кері «Незабутній роман». Вибір на цей фільм впав недаремно, адже головні ролі в ньому зіграли Кері Грант і Дебора Керр – зірки, чиї імена назавжди ввійшли в історію світового кіномистецтва. Кері Грант – зірка-легенда, улюблений актор Альфреда Хічкока, приклад хорошого смаку та елегантності. Дебора Керр – відома європейська актриса, яка світову славу і визнання здобула, знімаючись у голлівудських фільмах.
Прем'єра стрічки відбулася 11 липня 1957 року. Кінокартина номінувалася на премію «Оскар» (1958) в чотирьох категоріях:
найкращі костюми, найкраща пісня, найкраща музика, найкраща операторська
робота. Американський інститут кіномистецтва включив кінострічку «Незабутній
роман» в список «100 кращих американських фільмів про кохання» за всю історію
кіно. Це ніжна,
сентиментальна історія про кохання; історія двох людей, які випадково зустріли
свою долю.
Тетяна Гусар,
координаторка Центру (Пункту) європейської інформації, підготувала докладну розповідь
про акторів, які виконали головні ролі,
ознайомила з цікавими фактами із їх життя.
Подивитися
чудовий фільм, насолодитися грою відомих
акторів прийшло багато поціновувачів старого
голлівудського кіно. Кінопара Ніккі Ферранте і Террі
Маккей, які познайомилися на борту розкішного океанського лайнера, надовго
залишиться в серцях глядачів.
вівторок, 15 грудня 2020 р.
Тематична книжкова
виставка
«Міграція: виклик чи можливість?»
До Міжнародного дня
мігранта Центр (Пункт) європейської інформації відділу обслуговування
користувачів пропонує тематичну книжкову виставку «Міграція: виклик чи
можливість?»
У 2000 році
Генеральна Асамблея ООН проголосила 18 грудня Міжнародним днем мігранта,
враховуючи велику та постійно зростаючу кількість мігрантів у світі. Нині явище
міграції привертає дедалі більшу увагу світової громадськості. 19 вересня 2016
року Генеральна Асамблея прийняла ряд зобов'язань під час першого в історії
засідання високого рівня з питань біженців та мігрантів з тим, щоб посилити
заходи захисту біженців і мігрантів. Ці зобов'язання містяться в Нью-Йоркській
декларації. Окрім того, цей документ засвідчує політичну волю світових лідерів,
спрямовану на порятунок життів, захист прав людини і справедливий розподіл.
У цей день урядові та
неурядові організації у всьому світі звертають особливу увагу суспільства на
потреби та життєві ситуації, у яких з тих чи інших причин опиняються мігранти.
Найчастіше ці люди починають мігрувати, шукаючи кращу роботу або кращі умови
життя, однак нерідко вони вимушені залишати свої домівки з міркувань безпеки.
Документи,
представлені на виставці розповідають про необхідність відповідних механізмів
розв’язання міграційних проблем. Незважаючи на національну та расову
приналежність, віросповідання та колір шкіри, мігранти разом із громадянами
країн призначення мають право на толерантне до себе ставлення та шанс змінити
життя на краще.
Експозиція, яку
підготувала бібліотекарка I категорії Юлія Горюн, діятиме в Центрі (Пункті)
європейської інформації відділу з 11 по 31 грудня 2020 року.
понеділок, 14 грудня 2020 р.
Клуб європейського кіно
Запрошуємо на перегляд романтичної комедії
"Незабутній роман"
понеділок, 7 грудня 2020 р.
Книжкова виставка
«Права
людини – гарантія розвитку людства»
10 грудня 2020 року
світова спільнота відзначає всесвітній День прав людини. Адже, саме 10 грудня
1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Загальну декларацію прав людини»,
яку потім – раніше чи пізніше – ратифікувала більшість держав світу. Це
визначний міжнародний політико-правовий документ, який уперше системно
сформулював основи сучасного демократичного правового статусу людини, втіливши
при цьому, по-перше, ідею єдності прав і обов’язків людини і громадянина,
по-друге, закріпивши загальну можливість лише правомірних обмежень прав людини,
і по-третє, визначивши критерії або вимоги, яким повинні відповідати обов’язки
людини та інші обмеження прав і свобод при їх формулюванні національними
конституціями і законодавствами.
Норми і принципи, що
стосуються захисту прав людини, розроблялися та вдосконалювались упродовж
тривалого часу як у національному, так і в міжнародному праві. Нині
забезпечуються такі права: особисті, що передбачають недоторканність особи і
житла, власності та конфіденційності листування та права на об’єктивний суд;
соціальні – право на свободу праці, охорону сім’ї та дитинства, здоров’я,
соціальної справедливості. Поряд з ними існують також права політичні,
економічні, культурні. Все це узагальнено як демократичні цінності.
Система міжнародного
захисту прав людини знайшла своє відображення в тематичній книжковій виставці «Права
людини – гарантія розвитку людства», яку можна оглянути в Центрі європейської
інформації відділу обслуговування користувачів ПОУНБ імені І. П.
Котляревського. Представлені на ній видання знайомлять із правовими системами
світу та практикою застосування норм права в сучасному житті.
Виставку підготувала
провідна бібліотекарка відділу Алла Кириленко.
пʼятниця, 4 грудня 2020 р.
Вебінар «Зустріч
шкільних європейських клубів Полтавщини»
4 грудня 2020 року Ніна Климко, завідувачка відділу обслуговування користувачів, і Тетяна Гусар, координаторка Центру (Пункту) європейської інформації, взяли участь у вебінарі «Зустріч шкільних європейських клубів Полтавщини». Учасниками вебінару стали керівники
шкільних європейських клубів та центрів дитячої дипломатії закладів загальної
середньої освіти Полтавщини.
Зараз відзначається зростання зацікавленості в діяльності євроклубів. Шкільні клуби європейської інформації є осередками неформальної освіти, де учні отримують знання щодо європейських цінностей. Це ефективна форма позакласної, позашкільної роботи під час якої виховуються повага до інших культур, самовираження, толерантність, відкритість щодо інших культур, світогляду і звичаїв; формуєтьсяся громадянська освіта, здатність й готовність молоді до усвідомленого вибору; ефективна форма співпраці між педагогами та учнями.
Під час вебінару його учасники обмінялися досвідом та
думками щодо діяльності шкільних європейських клубів та центрів дитячої
дипломатії; ознайомилися з платформою Представництва Європейського Союзу в Україні
«Euroquiz».
Тетяна Гусар розповіла про роботу Центру (Пункту) європейської інформації, про основні напрямки роботи. Ніна Климко акцентувала увагу на інноваційних формах роботи, які впроваджують в життя працівники Центру.
Організатор вебінару - Полтавський обласний інститут післядипломної
педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського.
Історичні віражі «Феномен
меценатства»
Я маю намір говорити про
героїв, про те, як ставилися до них люди і яку вони відігравали роль; про те,
що я називаю пошануванням героїв і героїчним у людських діяннях.
Томас Карлейль
5 грудня у світі відзначають Всесвітній день волонтерів, меценатів. Центр (Пункт) європейської інформації пропонує здійснити подорож у часі , прийти в сьогоднішній день через далеке минуле. Минуле – це люди і їх діяння. Минуле цих людей – це не тільки їхнє минуле, а й наше з вами.
Вже у стародавній Греції та Римі були закладені моральні основи благодійності, принципи і базові форми, були розглянуті мотиви і деякі обмеження в області благодіянь. Європейська цивілізація і багато інших християнських країн і досі використовують цю велику спадщину античного світу.
Римський політик і філософ Цицерон виділив два види допомоги – справами і грошима – останній спосіб є простішим, особливо для заможної людини, але перший є більш бажаний, більш блискучий і більш гідний хороброї і доброчесної людини.
Особливими формами благодійництва є меценатство та спонсорство. Благодійність та меценатство є важливою складовою громадянського суспільства та вагомим сегментом соціокультурного життя кожної країни. Так, близько третини соціальних програм у Західній Європі здійснюється благодійними організаціями.
Згідно інформації організації CEREC (Еигореап ommittee for Business, Arts and Culture) найбільш привабливими для благодійної діяльності та меценатства у світі є образотворче мистецтво, театр та культурна спадщина. Починаючи з 2000 р., спостерігається зростання та загальна тенденція збільшення обсягів спонсорської допомоги на культуру. У Німеччині видатки комерційного сектору на культуру становлять 500 млн євро (2004 р.), в Італії близько 200 млн євро (2003 р.), в Австрії близько 40 млн євро (2003 р.).
Усі європейські країни законодавчо стимулюють спонсорство і меценатство, але не це є основною мотивацією компаній. Підтримка культури зумовлена високим рівнем соціальної відповідальності бізнесових структур і маркетинговими цілями. Загалом, європейська практика державного стимулювання розвитку благодійництва передбачає застосування низки механізмів. Серед них – податкові пільги (Велика Британія, Франція, Бельгія), відсоткова філантропія (Угорщина, Румунія, Словаччина, Польща, Чехія), створення іміджу престижу, взаємовигідне співробітництво тощо.
Україна також має свою історію меценатства, яка приховує в собі чимало і загадкових, і драматичних людських доль.
Майже всі князі нашої Київської Русі були великими ктиторами: за неписане правило кожному з них було будувати на рідній землі храми, вкладаючи величезні не тільки державні, а й власні кошти.
Неписаним правилом для козацької старшини було будувати храми, шпиталі, школи й утримувати їх. Так гетьман Петро Сагайдачний з усім Кошем Запорозьким записався до Київського братства й заповів на академію майже всі свої кошти.
Іван Мазепа також ввійшов в історію як меценат. Ось тільки найбільші монастирі й церкви, що їх спорудив або перебудував за свій кошт Мазепа: Печерська лавра, Братський, Кирилівський, Лубенський Мгарський, Прилуцький Густинський, Каменський, Батуринський Крупицький; кафедральні собори в Києві, Переяславі, Чернігові. А ще й поза межами України – у Вільні, у Рильську і навіть у країнах православного Сходу. Мазепа задавав тон у благодійництві для всієї старшини, подавав їй приклад, надихав на благодійництво. І на нього рівнялися Кочубей, Герцик, Горленко, Лизогуби, Мокієвський, Гамалії та чимало інших представників української аристократії, що також споруджували храми на своїй землі.
А мати гетьмана Мазепи Марія-Магдалина, яка 1686 року постриглася в черниці Київського Вознесенського монастиря; згодом вона стала ігуменією Фроло-Вознесенського монастиря в Києві і здійснювала широку благодійницьку місію: опікувалася братською школою, друкувала книжки, заклала сиротинці, шпиталі, безплатні їдальні для бідних. Христина Алчевська заснувала й утримувала своїми коштами школу для неписьменних. Поміщиця з Полтавщини Катерина Скаржинська заснувала історико-етнографічний музей, який подарувала Полтавському губерніальному земству. У ХІХ – на початку ХХ століття добродійництво набуло особливого поширення серед шанованих, багатих і не дуже, знаних українців. Пригадаймо меценатів Тарновських, Григорія Галагана, родину Симиренків, Євгена Чикаленка, кілька поколінь Терещенків.
А хіба не меценатом був письменник, драматург Михайло Старицький, який продав власний маєток на Поділлі, аби допомогти звестися на ноги професійному українському театру, створивши славнозвісну театральну трупу корифеїв Марка Кропивницького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької ? Він навіть зазнав відчутних збитків, бо платив акторам ставки, яких не мали на той час і актори російських імператорських театрів. Зразками меценатів і благодійників на рубежі ХІХ-ХХ ст. в Україні були династії підприємців-цукрозаводчиків батька та сина Харитоненків. За кілька десятиліть родина Харитоненків зробила значний внесок у розвиток систем охорони здоров’я, освіти, образотворчого й музичного мистецтва. Численні архівні джерела, спогади сучасників свідчать, що батько і син Харитоненки витрачали мільйони карбованців із своїх прибутків для заснування і будівництва шкіл, гуртожитків, лікарень, благодійних установ, для впорядкування міст та інших населених пунктів, на матеріальну підтримку церкви, художників, архітекторів, музикантів. У місті Суми на кошти підприємців було побудовано: реальне училище, кадетський корпус (500 тис. крб), дитячий притулок (вартістю 90 тис. і 150 тис. крб на його утримання), Троїцький собор, дитячу лікарню Святої Зінаїди на 20 ліжок, оснащену необхідним медичним обладнанням (30 тис. крб), школу для дівчаток із багатодітних сімей і сиріт, засновано стипендію для учнів реального училища, прокладено бруківку в центральній частині міста. Син Івана Герасимовича, підтримуючи розвиток художнього мистецтва, зібрав унікальну колекцію творів російських і західних художників, яка зберігалася в Москві, у Пархомівському і Наталівському маєтках (майже 600 картин). На жаль, у роки революції більшість з них була розпорошена по різних музеях, частина – безслідно зникла. Безумовно, це тільки частина добрих справ відомих українців у царині меценатства, що може стати гідним прикладом для наслідування.
Книги з фонду ПОУНБ імені І. П. Котляревського, в яких відтворено яскраві сторінки української історії, культкультури крізь призму феномена меценатства:
63.3(4УКР)-7
С 47
Слабошпицький, Михайло Федотович.
Українські меценати
[Текст] : нариси з історії української культури / М. Ф. Слабошпицький. - К. :
Ярославів Вал, 2001. - 328 с.
63.3(4УКР)-8
Х 82
Хорунжий, Юрій Михайлович.
Мужі чину [Текст] :
історичні парсуни / Ю. М. Хорунжий. - 2-е вид. - К. : Вид-во ім. Олени Теліги,
2005. - 424 с. - 17300 экз.
63.3(4УКР)-76
Х 82
Хорунжий, Юрій Михайлович.
Українські меценати
[Текст] : доброчинність - наша риса / Ю. М. Хорунжий. - К. : КМ Академія, 2001.
- 138 с. - 1000 экз.
