четвер, 28 травня 2020 р.

Літературна мандрівка 
«Данте Аліг’єрі – останній поет Середньовіччя»

Данте  малює  нам не  лише тісні  закутки,  де він  жив  і куди блукав. Він малює Всесвіт, увесь величезний будинок світу...
І. Франко

Є імена, про які неможливо не згадати, вивчаючи світову літературу. До таких імен, які визнали всі народи й про які говорять лише гіперболами (величний, неповторний, осяйний геній), належить ім’я Данте Аліґ’єрі.
Данте  народився в 1265р. в м. Флоренції (Італія) у сім’ї дворянина Аліґ’єро ді Беллінчоне л’Аліґ’єро.  Коли  йому виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда Портінарі, на ім’я Беатріче. Ця зустріч зворушила хлопчика й створила в його уяві нетлінний образ Кохання, який згодом він використав у своїй творчості. Про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення вічної краси й жіночності Данте розповів у своїй першій збірці «Нове життя» (1295). Поет писав про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до Беатріче.
Протягом життя  Данте  брав активну участь у громадському житті Флоренції. Поет відстоював інтереси різних прошарків суспільства, плекав надію на об’єднання Італії. Через політичні колізії  Данте  опинився у вигнанні. Він був позбавлений права жити у Флоренції й відчув, за його словами, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужими сходами». Данте побував у багатьох містах Італії, шукаючи притулку. Останні шість років  Данте  провів у м. Равенні (Італія), де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 р. До вашої уваги невеликий відеосюжет:
Найвідомішим твором  Данте  є «Комедія», або «Божественна комедія» — саме під такою назвою цей твір увійшов в історію світової літератури завдяки визначенню Дж. Боккаччо, який вклав в цю назву все своє захоплення художньою довершеністю твору Данте.
«Божественну комедію» через її будову часто порівнюють з готичним собором, який вирізняється своєю стрункістю, симетрією, устремлінням до неба. Відомий український літературознавець Олександр Білецький писав, що «Данте в собі одному поєднав і архітектора, і муляра, і скульптора, і живописця». У центрі твору поставлено людину, котра прагне духовного вдосконалення себе й світу, пізнає гріховність людства та шукає шлях до нового життя. У поемі  Данте  Аліг’єрі постійно звертається до біблійних образів, християнської символіки, до поширених у середньовіччі мотивів покарання у потойбічному світі за неправедне життя. Також поет відобразив середньовічні уявлення про світобудову, опираючись на тогочасні наукові теорії та релігійні постулати. Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу. Він  уважав,  що людина вже на Землі має усвідомити своє становище, осмислити власні вчинки й стати морально кращою. «Божественна комедія» створена середнім стилем, не латиною, а рідною для поета італійською мовою. Упродовж століть Італія була поділена на багато дрібних князівств, тому на її території існувала велика кількість діалектів. Завдяки «Божественній комедії» рідний для  Данте  тосканський діалект став основою літературної італійської мови.
 Пропонуємо переглянути буктрейлер до книги, створений Назаром Олексієнком, учнем Тернопільської середньої школи № 5 .
Українські переклади «Божественної комедії» Данте з’‎явилися наприкінці XIX століття. Першим перекладати й досліджувати твір Аліґ’‎єрі взявся Іван Франко. У результаті багаторічної праці великий каменяр переклав і прокоментував найбільш важливі уривки з «Божественної комедії». Окремі пісні перекладали Леся Українка, Володимир Самійленко, переклад «Пекла» здійснив Максим Рильський спільно з Петром Карманським. Повністю «Божественну комедію» переклав Євген Дроб’‎язко (1976). Переклад Дроб’‎язка було відзначено премією імені Максима Рильського. Цієї високої нагороди був удостоєний і найновіший переклад поеми Данте, який виконав сучасний учений, доктор фізико-математичних наук, політичний діяч Максим Стріха. Його перекладацька версія складає три окремі книги: «Пекло» (2013), «Чистилище» (2014), «Рай» (2015).
 Серед поетів XX століття, у кого найповніше виразилося запозичення Дантового твору, назвемо Юрія Клена (псевдонім письменника Освальда Бурґгардта). Його Данте – символ боротьби з тоталітарним сталінським режимом. Так, у поемі «Попіл імперій» Данте стає провідником автора по колах сталінських катівень і ҐУЛАҐу (Данте веде автора, як колись Вергілій вів його самого).
Почесне місце в українській дантеані посіли такі письменники та їхні вірші: Пантелеймон Куліш («До Данта, прочитавши його поему «Пекло»»), Микола Зеров («Данте»), Тодось Осьмачка («Данте»), Ліна Костенко («Під вечір виходить на вулицю він...») та ін.
Чимало сучасних читачів зацікавилися твором великого Аліґ’‎єрі, коли прочитали детективний роман американського письменника Дена Брауна «Інферно» (2013). Запаморочливі пригоди, загадкові послання, небезпечні таємниці дивовижним чином перегукуються тут з «Божественною комедією» Данте та картиною Боттічеллі «Мапа Пекла».
Образи Данте та його «Божественної комедії» надзвичайно популярні в сучасній культурі в різних її проявах. Зокрема, зображення Данте стало надбанням популярного мистецтва – стріт-арту: вуличні художники розміщують свої стінописи на вулицях Рима, Неаполя, у підземці Нью- Йорка тощо. Великий інтерес читачів викликають і численні графічні романи та комікси за мотивами вічного твору Аліґ’‎єрі. Існує екранізація "Божественної комедії" 2010 року, виконана в стилі аніме – «Пекло Данте». Крім того, головний герой відомої відеогри Devil May Cry носить ім'я Данте та протистоїть демонам.
http://www.worldofdante.org/maps_main.html
Тут ви знайдете текст поеми мовою оригіналу, коментарі до неї, інтерактивні карти, схеми, музику, ілюстрації та багато іншого.
Про українську художницю Ольгу Петрову та її ілюстрації до «Божественної комедії» можна прочитати за посиланням:http://uartlib.org/exclusive/dante-alig-yeri-po-ukrayinsky/







Трохи поезії.

Під вечір виходить на вулицю він.
Флоренція плаче йому навздогін.
Ці сльози вже зайві. Минуло життя.
Йому вже в це місто нема вороття.
Флоренція плаче: він звідси, він наш!
Колись прокляла і прогнала вона ж.
Високий вигнанець говорить їй: ні.
У тебе ж є той кондотьєр на коні.
І площі тієї кільце кам'яне,
де ти присудила спалити мене.
Вважай, що спалила. Згорів я. Помер.
Сім міст сперечались, що їхній Гомер.
А ти ж, моє місто, — єдине, одне! —
О, як ти цькувало і гнало мене!
Прославилось, рідне. Осанна тобі.
Хай ірис цвіте на твоєму гербі...
Дарує їй профіль. Вінків не бере.
Де хоче — воскресне, де хоче — умре.
Одежа у нього з тонкого сукна.
На скронях його молода сивина.
Він тихо іде, він повільно іде.
У нього й чоло ще таке молоде!
Хто скаже про нього: старий він як світ?
Він — Данте. Йому тільки тисяча літ.

Ліна Костенко

Немає коментарів:

Опублікувати коментар