ЄВРОПА СТАЄ БЛИЖЧОЮ: Книжкова виставка-портрет "Вільям Сомерсет Моем: грані обдарування"

25 січня 2024 року виповнюється 150 років від дня народження Вільяма Сомерсета Моема – британського прозаїка і драматурга, видатного класика світової літератури ХХ століття. З цієї нагоди Центр європейської інформації представляє книжкову виставку-портрет «Вільям Сомерсет Моем: грані обдарування».

Вільям Сомерсет Моем народився 25 січня 1864 року у сім'ї юриста британського посольства у Парижі, тому говорити французькою почав значно раніше, ніж англійською. У 15 років виявив бажання оволодіти ще й німецькою, тому виїхав до міста Гейдельберга, а потім до Берліна, де у столичному університеті опановував філософію.

Коли юнакові виповнилося 18, він відправився до Англії обирати фах. Родичі хотіли бачити Вільяма священником, але Сомерсет зробив свій вибір самостійно: поїхав у Лондон і 1892 році став студентом медичної школи при лікарні. Роки, проведені в лікувальному закладі та бідних кварталах одного із районів столиці – Ламбеті, де Вільям лікував своїх пацієнтів, зробили з Моема не лише дипломованого спеціаліста, але й письменника. Увесь цей час він напружено працював. Лікарська практика значно розширила світогляд майбутнього письменника. Він побачив життя в неприкрашеному вигляді, навчився розуміти людей. "За ці три роки, – писав Моем у автобіографічній книзі "Підбиваючи підсумки", – я був свідком усіх емоцій, на які здатна людина. Це розпалювало мій інстинкт драматурга, хвилювало в мені письменника... Бачив, як виглядає надія, страх, полегшення; бачив чорні тіні, які накладає на обличчя відчай; бачив мужність і стійкість". Заняття медициною позначилися на особливостях творчої манери Моема.

Засоби для існування були, але не було близьких друзів, нікого, хто міг би спрямувати митця у літературній роботі, якій прозаїк-початківець присвячував тепер увесь свій вільний час. Жорсткий режим – з дев'ятої до шостої лікарня – залишав вільними лише вечори. Він проводив їх, поглинаючи книги, вчився самостійно писати твори. Рукописи двох оповідань Моем надіслав видавцеві. Одне з них отримало прихильний відгук від відомих авторитетів в літературних колах. Видавець порадив Моему: "Потрібні не оповідання, а роман". Моем відразу ж взявся за створення "Лізи з Ламбета". У вересні 1897 року цей роман був опублікований. З цього часу Моем став професійним письменником, отримавши популярність і визнання.

Сомерсет Моем писав у різних жанрах: виступав як драматург, романіст, новеліст. Моем жваво відгукувався на запити часу та смаки публіки. Його шлях до успіху не був легким; він працював регулярно, вперто і цілеспрямовано. Невдовзі став одним із найвідоміших авторів: твори письменника розкуповувалися з дивовижною швидкістю та приносили великі прибутки.

Моем завжди підкреслював, що сфера його інтересів як автора була пов'язана з характерами та долями людей, зовні, здавалося б, нічим особливо не примітних. Він не тяжів до виняткового, вважаючи, що найцікавіше і несподіване міститься у повсякденному. З болю та страждань, з якими життя зіштовхнуло його у Ламбеті, народився перший роман, написаний у традиціях натуралізму, де йдеться про долю молодої жінки, котра стала жертвою середовища. "У "Лізі з Ламбета", – писав Моем у книзі "Підбиваючи підсумки", – я, нічого не додаючи та не перебільшуючи, зобразив людей, котрі зустрічалися мені в районі, який я обслуговував як практикант-акушер, і випадки, що вразили мене, коли зі службового обов'язку я заходив у будинки чи у вільний час тинявся вулицями... За нестачею уяви я просто вносив у книги те, що бачив власними очима та чув своїми вухами". Принципу достовірного опису буденного Моем залишився вірний і надалі.

Сенсаційний успіх мали п'єси Моема. День прем'єри "Леді Фредерік" – 26 жовтня 1907 року – став знаменним у житті Моема: він відбувся як драматург.

Письменник був учасником Першої та Другої світових воєн, виступав в якості агента британської розвідки. Водночас він вважав політику минущою, а тому несуттєвою темою для художнього твору. Однак Моем не оминав поза своєю увагою проблеми війни і миру, колоніальної політики, соціальних сфер життя суспільства.

Окрім літературної діяльності Вільям Моем гарно малював і був справжнім поціновувачем музики та хорового співу, до того ж обожнював подорожі. Його вабили далекі країни, екзотичні куточки світу, "околиці імперії". Він плавав різними морями на пароплавах-люкс та на вантажних суденцях, на вітрильних шхунах і рибальських човнах; пересувався на потягах, автівках, верхи на конях, ходив пішки.

З-під пера письменника вийшло 25 п’єс, 21 роман і понад 100 оповідань. Чимало творів носять автобіографічний характер. «Я не народився письменником, я ним став», – так говорив він про себе. Моем досяг значної популярності та визнання за притаманну йому майстерність оповідача, правдивість, відточеність літературної форми, заснованої на принципі простоти, дохідливості та милозвучності. Недарма його називали «британським Мопассаном» за лаконізм та витончений авторський стиль. В 1954 році уряд Великої Британії нагородив Вільяма Сомерсета Моема «Орденом Пошани».

На експозицію ми підібрали твори прозаїка та драматурга, що вже давно увійшли до золотого фонду світової літературної спадщини, твори, що неодноразово екранізувалися та були прикрасою не однієї театральної сцени в багатьох країнах світу.