Перегляд та обговорення кінострічки французького режисера Франсиса Вебера "Іграшка"
18 січня 2023 року в Клубі європейського кіно відбулося
перше в новому році засідання. Члени Клубу переглядали та обговорювали кінострічку
французького режисера Франсиса Вебера "Іграшка". Хоча з моменту
прем'єрного показу картини минуло вже майже 47 років (вперше глядачі мали змогу
побачити її на екранах 8 грудня 1976 року), популярності фільм не втратив і
донині. Це не є дивним, адже головну роль в ньому зіграв блискучий та
неперевершений П'єр Рішар – улюблений актор не одного покоління глядачів.
Хотілося б нагадати декілька цікавих фактів про цю незвичайну людину.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgDUzAl6jV1AsectCqwniIStmQ5UG63pROUQ2ab9IgF1O2kcaTzGk8MKhcyvByimMJ0ZEDYJkzP6PBAmXm_JAjrUx2ZI3cMRQMYtiObK31JCXRa8Mr2xBCOQ2DZnM4saCYQ8TCADHavxa3_3vEYSLHwIHwt5guKFjLEloFnMlhGmvmlF1gHuz5jgli/w174-h200/123.jpg)
П’ер Рішар народився 16 серпня 1934 року в невеликому
містечку Веланс’єн на сході Франції в
заможній родині. Талант комедіанта відкрив у себе ще в далекому дитинстві:
навчаючись у школі, полюбляв розважати своїх однокласників іскрометним гумором
та дотепними жартами. Коли юнакові виповнилося 17 років, він вирішив стати
актором, але батьки не підтримали його бажання. П’ер розриває стосунки із
сім’єю і тікає до Парижа назустріч своїй мрії. В Парижі його особисто не очікують,
не приймають на жодні курси з навчання акторському ремеслу мотивуючи тим, що у
Рішара неприваблива зовнішність, але майбутній геній не впадає у відчай і крок
за кроком наполегливо йде до своєї мети. І ось, нарешті, доля йому посміхнулась.
Наприкінці 60-х років Рішару все ж таки вдається привернути до себе увагу режисерів,
він починає активно зніматися у різноманітних фільмах і у французькому
кінематографі спалахує нова зірка. Популярність актора сягає далеко за межі
Франції. Поряд із своєю професійною діяльністю П’єр Рішар багато років поспіль
займається співом, танцями і виноробством.
У 2015 році Рішар побував у Києві, йому подарували
яскраву вишиванк, яку актор відразу ж одягнув і пішов прогулятися вулицями
столиці, а ще місьє П’єру дуже припали до серця українські національні страви:
борщ, сало та вареники. Ось така непересічна особистість!
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5uwiuALL_DUZu_Gr9QgsLIr06fMo7m7IIvORTc7I6-2dZCwlzHnJnjUsQcz5xyYfcIiMhDIvUe47xr3lJ46eVsHQ3Z3c_C6aIXbfwkeXoFvQWZYCvZJm3Tnk-r-rqt7Ke6dr_nBsr9McRALI2KQVzfBUIhFjk4RarbW4PNkl0q8gQ3qZ4yLoV7w5q/w400-h225/870x489_0x0_detail_crop_fea7c6a0dcb055975b85bb3278b7e3145783b04a588ac48ce77ab9ca3ab59bbc.jpg)
Повернемося до сюжету стрічки «Іграшка». Франсуа Перен
(його роль виконує П. Рішар) – безробітний журналіст. Після багатьох місяців пошуку роботи йому вдається влаштуватися в газету
«France Hebdo». Першим серйозним завданням Перрена стало написання статті про
магазин іграшок, що належить, як і сама газета, мільйонерові П'єру
Рамбаль-Коше. Господар править своєю імперією як диктатор, але при цьому
лицемірно називає всіх «сім'єю». У магазині Перрен потрапляє на очі синові
мільйонера Еріку, якого привели купувати іграшки за хорошу поведінку. Хлопчик
безапеляційно заявляє, що хоче саме Перрена як іграшку. Франсуа протестує, але
його все ж вмовляють оселитися на деякий час у будинку мільйонера. Однак при
всій принизливості такої ролі Перрен сповнений почуття власної гідності. Граючи
з Еріком і одночасно пізнаючи його ближче, журналіст розуміє, що ситуація не
така однозначна, як здається на перший погляд. Пізніше Перрен
дізнається, що хлопчик глибоко самотній, у нього існують проблеми, пов'язані з
розривом батьків. Перрен врешті-решт зумів подружитися з дитиною і показати всю
егоїстичність і негідність його поведінки. Однією з розваг Перрена та Еріка
стає випуск сатиричного «журналу», що дратує Рамбаля-Коше-старшого, проте
викликає в ньому мимовільну повагу до Перрена. В результаті Ерік віддає
перевагу Франсуа перед батьком.
Присутні уважно стежили за розвитком подій у картині, іноді коментуючи захоплюючий сюжет та насолоджувались чудовою грою акторів.
Час промайнув зовсім непомітно, всі учасники залишилися задоволеними переглядом і висловили побажання проводити зустрічі в рамках Клубу європейського кіно якомога частіше.
З 1970 року європейський кінематограф подарував світу багато гідних уваги картин і режисерів. Сподіваємося, ми переглянемо ще багато цікавих стрічок на наших засіданнях.
Наталія Рой
Немає коментарів:
Дописати коментар