Інформаційне повідомлення 

«Демократія – вільний вибір у вільному суспільстві».

Ніхто не народжується хорошим громадянином, жодна країна не народжується демократичною. Ці процеси продовжують розвиватися протягом всього життя. Молоді люди повинні бути включені в цей процес з самого народження.

  Кофі Аннан

Людство за всю історію свого свідомого існування напрацювало, сповідує і використовує багато різноманітних цінностей, з-поміж яких однією з найдавніших, найяскравіших і далеко неоднозначних є демократія.

У 2007 році Генеральна Асамблея ООН на своєму 46-му пленарному засіданні ухвалила рішення щодо щорічного відзначення Міжнародного дня демократії 15 вересня, що було виражено у відповідній резолюції № 62/7, та запропонувала державам-членам та іншим регіональним, міжурядовим і неурядовим організаціям відзначати цей день. Зараз демократію відносять до основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей. Вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також лежить в основі Організації Об’єднаних Націй.

Члени ООН висловили надію, що Міжнародний день демократії стане приводом для просування демократичних ідей у світі, а також для контролю за дотриманням прав і свобод на рівні країн. 

Слово «демократія» походить від грецького слова «демос», що означає «народ», і «кратос», тобто влада, тому демократія може розглядатися як «влада народу»: спосіб правління, який залежить від волі народу.

Немає однозначної відповіді, де уперше з’явилися прообрази, сформувалася і була використана для облаштування життя демократія, однак більшість спеціалістів у цій галузі адресують до доби Стародавнього світу – Греції і Риму, де виникли перші держави-поліси. Першим ідеологом демократії вважають Перікла, розквіт діяльності якого припадає десь на 430 р. до н. е. Він стверджував, що саме демократія сприяє розвиткові толерантності й вихованню у людини громадянського духу. З падінням давньогрецької держави демократія не зникла. Значну частину принципів народовладдя застосовували римляни. Засади давньоримської республіки фактично ґрунтувалися на досвіді державного устрою греків. Про більш-менш реальне народовладдя у Римі забули, коли ця держава почала набирати могутності та перетворилася на імперію.

 Зміни почалися в перші роки епохи Відродження (або Ренесансу) – у другій половині XIV століття, коли в перемученій перманентними війнами Європі почав ширитися культурно-філософський рух, який ґрунтувався на ідеалах гуманізму та на найвдаліших зразках спадщини Древньої Греції. Праці Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, пізніше Ш. Л. Монтеск’є, Ж-Ж. Руссо та інших авторів містять глибокі і ґрунтовні роздуми про владу, державу, правителів, як лідерів народу, про свободу і права громадян. Одним із центральних питань демократії у цей час було питання сутності законів, моралі, добра і справедливості, суспільного договору. Так, Ж.-Ж. Руссо зауважував, що всі закони мають ґрунтуватися й апелювати до таких цінностей, як свобода і рівність, а правління поділяв на демократію, аристократію і монархію. Ж.-Ж. Руссо звертав увагу на таке важливе суспільне явище, як політична свобода і вважав, що вона справді можлива лише у тій державі, де законодавцем є народ. Якщо народ хоче бути під захистом законів, то він має ті закони сам і прийняти.

Волелюбність, потяг до справедливості, колективістських форм влаштування життя, народовладдя були притаманні українству ще задовго до появи першої в історії слов’янства державності – Київської Русі. Прообразом демократії можна вважати слов’янські, племінні народні віча, процедури обрання князів, договірні засади між князем і народом. Тобто вже у княжу добу окрім централізованої княжої влади мають місце перші зародки демократичного місцевого самоврядування. Первинні елементи слов’янської народної демократії пізніше стають зафіксованими в таких важливих державотворчих документах, як «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Повісті минулих літ», «Слово о полку Ігоревім» та ін. Яскраві приклади та елементи демократії дала козацька доба, що існувала практично з кінця ХV до другої половини ХVІІІ ст. Панування формальної рівності між козаками, заперечення приватної власності, виборність усіх органів управління і управлінців (кошових, старшини, гетьманів та ін.), контроль за їхньою діяльністю – усе це засвідчує про наявність справді демократичних елементів і засад, на яких намагалася ґрунтуватися козацька «республіка». Окрім звичаєвого права, неписаних законів, якими керувалося козацтво, з’являються і перші нормативні акти, де були відповідним чином регламентовані демократичні процедури.

 Проблеми демократичного політичного режиму порушували у своїх працях такі видатні представники української політичної думки, як М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Липинський і, особливо, І. Франко і Б. Кістяківський.

Демократія не визнає сходу чи заходу; демократія — це просто воля народу.

Ширін Ебаді

Сьогодні демократія є однією з основоположних рис сучасної цивілізації. Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, неухильному дотриманні прав і свобод людини, а також тісно пов’язані із забезпеченням правопорядку, стабільності та цілісності її інститутів і її моделі. Засадничі характеристики демократії: . 

1. Демократія – це спосіб врядування, при якому реалізовувати владні повноваження та нести громадянську відповідальність (безпосередньо або через вільно обраних представників) є прерогативою всіх дорослих членів суспільства. . 

2. В основу демократії покладено такі принципи, як влада більшості й права особи. Демократія захищає від всемогутності централізованої влади і децентралізує владу, передаючи владні повноваження на регіональний і місцевий рівні з огляду на усвідомлення того, що влада на будь-якому рівні має бути якомога досяжнішою для людей і здатною максимально реагувати на їхні прагнення й потреби. 

3. Демократія виходить із того, що одним із головних її завдань є захищати такі основоположні права людини, як свобода слова і віросповідання; рівне право на законодавчий захист; можливість організовувати політичне, економічне і культурне життя суспільства та брати активну участь у ньому.

4. Демократичне суспільство регулярно проводить вільні й справедливі вибори, у яких може брати участь кожен член суспільства, що досягнув відповідного віку. 

5. Громадяни в демократичному суспільстві мають не лише права, але й обов'язок брати участь у роботі політичної системи, яка натомість захищає їхні права і свободи. 

6. Демократичне суспільство сповідує такі принципи, як толерантність, співпраця і компроміс. Як сказав Махатма Ганді, «за своєю суттю нетерпимість є формою насильства і являє собою перешкоду для утвердження духу справжньої демократії».

Що примітно, на даний момент не існує єдиної моделі демократії, так як теорія і практика далеко не завжди можуть співпадати, проте прогресивне міжнародне співтовариство активно виступає на підтримку зусиль держав і урядів щодо заохочення та зміцнення всіх демократичних процесів.

Наша країна йде своїм шляхом до демократичних змін в державі. Нагадаємо, наприкінці минулого року Україна опинилася серед «частково вільних країн» у новому рейтингу «Свобода в мережі-2019», який склала правозахисна організація Freedom House. Вище за Україну розташувалася Киргизстан – ця країна також визнана «частково вільною». Цілком «вільні» Вірменія та Грузія. Водночас «невільними» визнані Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Узбекистан та Росія. 

Рекомендуємо ознайомитися з проєктом «Живемо в демократії». Проєкт «Живемо в демократії» – це освітній проєкт, спрямований на просування демократії в освіті на різних рівнях, у різних шкільних системах таких країн як Україна, Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Греція, Косово, Чорногорія, Румунія, Сербія, Швейцарія та інших.

МПО (Інститут «Міжнародні проєкти в освіті») у співпраці з Радою Європи розробив шість навчальних посібників. Основним  принципом навчальних матеріалів є ідея про те, що освіта для демократії повинна підготувати учнів до активності у школі та в соціальному середовищі. Відповідні  навчальні матеріали з освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини допоможуть учителям забезпечити навчальний процес і набути необхідних навичок із застосування цікавих методик. 

З проєктом можна ознайомитися тут.

Запрошуємо переглянути  тематичну книжкову виставку «Демократія – вільний вибір у вільному суспільстві», організовану до Міжнародного дня демократії у Центрі (Пункті) європейської інформації відділу обслуговування користувачів.