середа, 14 листопада 2018 р.

XV Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA завітав до Полтави


XV Мандрівний  фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA крокує містами та містечками України. Завітав він і до Полтави.
13 листопада у Центрі (Пункті) європейської інформації  ПОУНБ імені І. П. Котляревського зібралися зацікавлені містяни, щоб переглянути фільм «Ґвендолін» австрійського режисера Рут Казерер. Аудиторія була досить різною: школярі середньої школи, студентська молодь, люди старшого віку. Дехто з них вперше доторкнувся до світу документального кіно, тому модератору події Олені Бурим довелося більш детально зупинитися на особливостях жанру кінодокументалістики й розповісти про значення гасла цьогорічного фестивалю «рівні рівності». 

Незважаючи на мовний бар’єр (фільм англійською мовою з українськими субтитрами), більша частина глядачів уважно слідкувала за історією життя Ґвендолін ‒ мужньої жінки шістдесяти з чимось років, яка важить заледве 52 кг і має три світові титули з важкої атлетики. Ця антропологиня на пенсії бореться з раком слинної залози, тому їй справді варто було б відступитися й перепочити, але Ґвендолін навіть не думає про це. Вона тренується, щоб знову стати чемпіонкою світу. Заручившись підтримкою свого відданого тренера Пата, свого молодшого на двадцять років чоловіка Чарлі родом з Кот’Івуару та свого сина Йозефа, вона починає боротьбу проти фізичних та особистих обмежень. 
Декому з глядачів фільм видався надто важким та довгим, але переважна частина присутніх на перегляді додивилася його до кінця і долучилася до  обговорення побаченої історії. Глядачі визнали, що дивлячись на енергійну Ґвендолін, яка не втратила любові до життя, дізнавшись про тяжкий діагноз, розпочинаєш більше цінувати власне життя та підтримку близьких і рідних, по-іншому оцінювати складні ситуації. Олена Бурим зазначила, що історія Ґвендолін є свідченням того, що немає непідйомних речей для людини, яка йде до мети і хоче залишатися активним членом суспільства а не «людиною з інвалідністю». А ще цей фільм змусив присутніх задуматися над роллю держави у забезпеченні соціального захисту своїх громадян, адже не секрет, що для багатьох українців діагноз «онкологічне захворювання»  звучить як вирок.
Приємно, що активними учасниками обговорення були не лише глядачі старшого віку а й школярі, яким на сьогодні лише  14 чи 15 років. І це, на думку організаторів заходу, є правильним, адже чим активніше підлітки будуть пізнавати й аналізувати проблеми «дорослого світу», тим успішнішим буде наше суспільство в майбутньому. Були і побажання до організаторів фестивальних показів, зокрема про те, що цей фільм значно виграв, якби був озвучений українською мовою.




Немає коментарів:

Дописати коментар