Книжкова виставка-реквієм "Мовчазний крик мільйонів..."

23 серпня Україна та весь цивілізований світ відзначають Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму, відомий також під назвою «День чорної стрічки». Дата обрана не випадково, адже саме 23 серпня 1939 року нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали Пакт Молотова-Ріббентропа. Ця злочинна угода поділила Східну Європу на сфери впливу між двома диктатурами та фактично відкрила шлях до кривавої агресії, масштабних воєнних злочинів і незліченних людських жертв. До вшанування скорботної дати Центр європейської інформації (відділ обслуговування користувачів) підготував книжкову виставку-реквієм «Мовчазний крик мільйонів…», яка висвітлює драматичні сторінки історії країн Європи з особливим акцентом на трагічному досвіді України.

Історія переконливо доводить: там, де знецінюються права людини, свобода слова, демократія та людська гідність, створюються умови для встановлення насильства й тоталітаризму. Пам’ять є необхідною умовою відповідальності перед минулим, а володіння неспотвореними фактами про нього допомагає суспільству розпізнавати пропаганду ненависті, виправдання агресії та злочинів…

Гітлерівський і сталінський режими мали різні ідеологічні засади, проте обидва будували державну систему на диктатурі, терорі, придушенні свободи та систематичному порушенні прав людини. Нацистська Німеччина здійснила Голокост, масові вбивства цивільного населення, переслідування євреїв, ромів та представників інших національних меншин, створила мережу концентраційних таборів і таборів смерті. Радянський тоталітарний режим використовував масові репресії, політичні чистки, депортації, примусову працю в системі ГУЛАГу, розкуркулення та штучний голод як засоби контролю і підкорення населення. Мільйони людей були позбавлені життя, свободи, домівок та права на власну історичну та національну ідентичність.

Для України осмислення тоталітаризму та нацизму має надзвичайно гостре, екзистенційне значення. Український народ пережив Голодомор 1932-1933 та 1946-1947 років, репресії та переслідування інтелігенції, знищення діячів українського культурного відродження, насильницьку колективізацію та післявоєнні репресії. Одним із найтрагічніших проявів радянської політики були масові депортації кримськотатарського народу та інших народів Криму. Територія України стала одним із основних просторів нацистського терору під час Другої світової війни. Бабин Яр, масові розстріли, концтабори, примусове вивезення людей на примусові роботи до Німеччини та знищення мирного населення вписали страшні сторінки в нашу історію.

Важливо, що пам’ять про ці злочини не обмежується лише статистикою. За кожною цифрою стоїть конкретна людина – дитина, мати, батько, учитель, письменник, учений, селянин, військовополонений, представник національної чи релігійної спільноти. Саме тому особливу цінність мають спогади очевидців, вони допомагають глибоко усвідомити масштаб трагедії через людські долі, відчути біль тих, кого тоталітарна система намагалася позбавити голосу.

Експозиція покликана комплексно ознайомити відвідувачів із широким спектром документальних історичних і літературних джерел, що глибоко висвітлюють трагічні сторінки тоталітарної доби. Серед матеріалів чільне місце займають фундаментальні наукові дослідження, присвячені анатомії влади, механізмам функціонування репресивних машин та порівняльному аналізу нацистської і сталінської ідеологій. У фокусі уваги перебувають свідчення очевидців, архівні документи та розвідки, які розкривають масштаб людиноненависницької політики, котра перетворила територію України на простір нещадного терору, масових розстрілів, концтаборів, примусів й неволі. Особливою вагою наповнені розділи, що презентують мемуаристику. Голоси тих, хто пройшов через жорна ГУЛАГу, лагерів смерті та примусової праці, перетворюються на беззаперечні докази історичної правди для майбутніх поколінь. Художня проза та документальні свідчення зберігають живий пульс трагедії, але водночас показують незламность людського духу перед обличчям бездушної системи.

Сьогодні, коли Україна переживає такі нелегкі часи, питання історичної пам’яті набуває особливої гостроти. Вшанування жертв сталінізму та нацизму нагадує, якою високою може бути ціна мовчання перед обличчям тиранії. Пам’ятати про мільйони постраждалих – наш моральний обов’язок і заклик берегти свободу, незалежність, демократію та мир. «Мовчазний крик мільйонів…» не повинен залишатися мовчазним: про злочини тоталітарних режимів необхідно говорити, їх потрібно досліджувати й називати речі своїми іменами тому, що діяння проти людства не мають терміну давності. Збереження пам'яті про кожну жертву нацистського терору є виявом відповідальності перед майбутніми поколіннями, щоб подібне ніколи не повторилося знову.

Експозиція діє з 17 серпня по 17 вересня 2026 року.