Виникнення і розвиток прав людини мають довгу історію, яка супроводжувалась боротьбою різних доктрин і традицій, характерних для тієї чи іншої країни, але, незважаючи на давність існування самої ідеї про права людини, справжнього змісту вона набуває лише на основі принципів демократії, свободи, рівності, справедливості у суспільстві. На основі цього стало можливим формування правових держав, одним із пріоритетних напрямків розвитку яких є верховенство прав людини.
Загальна декларація прав людини як раз і являє собою один з найважливіших документом в історії людства. Ним закріплено, що права людини – це невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Особливо гострим питання із захисту прав людини постало після Другої світової війни. Увесь світ тоді об’єднався заради однієї спільної мети – створення єдиної міжнародної системи захисту прав людини.
На сьогодні дуже важливим є той факт, що кожна людина повинна знати свої права, які визнані державою та суспільством. Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Вони визнані основою людського існування та розвитку, їх дотримання повинно бути однією з найважливіших цінностей, оскільки саме правові гарантії ставлять особу в центр всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, визначають фактори свободи та рівноправності. В ідею прав особи та громадянина втілилось все багатство гуманітарного мислення – політичного, правового, морального, релігійного, соціокультурного.
Немає коментарів:
Дописати коментар