Віртуальний інформативний колаж: "Біженці - мозаїка людства"

Гірким, нестерпним болем відгукнувся в серцях громадян України початок повномасштабного вторгнення на територію нашої держави. Мільйони людей змушені були тікати із своїх домівок, рятуючи життя від жахіть війни. Ця трагедія торкнулася кожного українця, адже серед біженців – наші сусіди, друзі, члени родин… Центр європейської інформації не залишився осторонь цієї проблеми і до Всесвітнього дня біженців, який відзначається 20 червня 2024 року, підготував інформативний колаж "Біженці – мозаїка людства". 

Біженці − одна з найбільш гострих і болючих проблем в сучасному світі. Війни, стихійні лиха, екологічні катастрофи, порушення прав людини – головні причини того, чому люди змушені кидати свої домівки й шукати кращого життя в інших містах або країнах. За статистикою, кожну хвилину 20 осіб залишають свій рідний дім, тікаючи від переслідування або насильства. Вимушене переміщення останнім часом набуло найвищого рівня. Саме тому, міжнародна спільнота консолідує свої зусилля щодо полегшення важкої долі цієї категорії громадян. Всесвітній день біженців припадає щороку на 20 червня і присвячений біженцям всієї земної кулі. Вперше його відзначили 20 червня 2001 року, вшановуючи 50-ту річницю від дня прийняття 28 липня 1951 року Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про статус біженців. Спочатку День біженців відзначався як День африканських біженців до того моменту, як Генеральна Асамблея ООН 4 грудня 2000 року офіційно надала йому статус міжнародного. ​​Глобальною міжурядовою організацією, яка присвячує свою діяльність порятунку життів, захисту прав і створенню належних умов перебування біженців, вимушено переміщених осіб та осіб без громадянства, є Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.

Міграційні потоки існували завжди, як існували й конфлікти (військово-політичні, соціально-побутові), що змушували сотні тисяч людей покидати своє постійне помешкання. Не буде вважатися перебільшенням твердження про те, що проблема вимушеного переміщення тісно переплетена з історією розвитку людства. Є незаперечним той факт, що ще зі стародавніх часів люди, рятуючись від загроз різноманітного характеру, були змушені кидати батьківщину та шукати притулку на землях, котрі належали іншим державам. Згадки про це можна легко знайти в історичній спадщині практично будь-якого народу: вони присутні в хроніках, літописах, фольклорі. Тривалі й масштабні війни в епоху Середньовіччя і Нового часу (наприклад, Тридцятирічна війна) породжували не менш масштабну вимушену міграцію. Революційні події 1820-1840-х років ХІХ століття в Західній Європі також спровокували значні потоки біженців. Однак вся попередня історія меркне у порівнянні з ХХ століттям, коли міграційна хвиля охопила майже увесь європейський континент, наблизивши проблему до критичної точки. Цьому сприяли Перша та Друга світові війни, революції і громадянські війни в різних куточках Європи і світу. Очевидно, що позбавлені доступу до засобів соціального та правового захисту, який має забезпечувати держава, біженці були й залишаються найбільш уразливою категорією населення. Це зумовило світові співтовариства надати біженцям спеціального міжнародно-правового статусу. У процесі його становлення людство пройшло тривалий і складний шлях, докладаючи значних зусиль для удосконалення останнього. Хоча феномен міграції, як було зазначено вище, з’явився надзвичайно давно (перші згадки про міграційні процеси датуються приблизно 2000-1580 рр. до н. е.), проблема правового регулювання цих процесів привернула увагу науковців і законодавців лише в середині ХІХ століття. За останні півтора століття ця проблема отримала належне розв’язання на Заході, на що вказує аналіз праць сучасних європейських і американських дослідників. Що стосується України, то донедавна вивчення історії становлення та розвитку  правового статусу біженців вітчизняними правниками теж цілеспрямовано проводилися, але їх інтенсивність значно зросла після 1990 року, коли міграційні явища почали теоретично опрацьовуватися українськими вченими та науковцями більш докладно. До цього процесу долучалися переважно провідні спеціалісти з основ демографії, етнології, соціології, політології. З огляду на вищезазначене можна стверджувати, що обрана проблематика зберігає свою актуальність, має вагоме як теоретичне так і практичне значення.

До недавнього часу, на планеті було зареєстровано близько 20 мільйонів біженців і 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Основна частина з них знаходиться в Африці, на Балканах, в Афганістані. На превеликий жаль, ця велика проблема нестерпним болем торкнулася і нашої держави. Після початку агресії росії проти України, анексії Кримського півострова – розв’язання нелюдського кровопролиття на нашій рідній землі – кількість біженців досягла рекордних показників за всю сучасну історію та склала понад 60 мільйонів осіб. За підрахунками Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, в Україні проживає 2500 осіб, які мають статус біженців. Ще близько 6-7 тисяч осіб шукають притулку.

У Всесвітній день біженців правозахисники наголошують: здатність впоратися з новою, трагічною сторінкою новітньої української історії є обов'язком і першочерговою потребою громадян подбати про тих, хто потребує захисту, надати притулок усім, хто його потребує. «В пріоритетному напрямку – піклування про майбутнє країни – дітей, фізичний та психологічний стан яких, більш ніж за 100 днів від початку повномасштабного вторгнення, зазнали шкідливих наслідків у такому глобальному обсязі і темпах, яких не було з часів Другої світової війни» – таку заяву 1 червня 2022 року оприлюднило ЮНІСЕФ (дитячий фонд ООН – світовий лідер із захисту прав та інтересів дітей).

Три мільйони дітей в Україні та понад 2,2 мільйона дітей у країнах, які приймають біженців, зараз потребують гуманітарної допомоги. Майже двоє з трьох дітей були переміщеними в результаті бойових дій.

Згідно з даними Управлінням Верховного Комісара ООН з прав людини, щодня в Україні гине двоє дітей та четверо отримують поранення – здебільшого внаслідок атак з використанням вибухової зброї у населених пунктах. Цивільна інфраструктура, від якої також залежать здоров’я дітей, і надалі зазнає значних пошкоджень чи руйнувань. Станом на сьогоднішній день постраждали принаймні 256 медичних закладів та кожна шоста «безпечна школа», яку підтримує ЮНІСЕФ на сході країни. Умови життя дітей в східному та південному регіонах України, де активізувалися бойові дії, стають все більш нестерпними. ЮНІСЕФ також наголосило, що «війна викликала гостру кризу у сфері захисту дітей». Діти, які рятуються від насильства, наражаються на значний ризик бути відірваними від своїх близьких, часто зазнаючи при цьому жорстокого поводження. Більшість із них пережили і надалі продовжують переживати надзвичайно травматичні події. Ці діти терміново потребують безпеки, стабільності, допомоги у сфері захисту та психосоціальної підтримки – особливо ті, хто перебуває без супроводу дорослих або в розлуці зі своїми родинами. Найбільше в житті їм потрібен мир.

На сьогодні, за даними ООН, від війни в Україні, яку розв’язала Росія, за кордон виїхало понад два з половиною мільйони людей. Відповідно до рішення Ради Європейського Союзу від 4 березня 2022 року, активовано Директиву 2001/55/ЄС щодо надання тимчасового притулку особам, що його потребують в країнах-членах Євросоюзу (її ухвалили у 2001 році в умовах численних вимушених переміщень населення в результаті воєнного конфлікту в Боснії та Косові). Директива регулює негайне забезпечення захисту громадян третіх країн, змушених масово рятуватися на території ЄС від війни або порушень прав людини, оскільки в умовах раптового прибуття багатьох біженців здійснити стандартну процедуру надання притулку, яка передбачає індивідуальний розгляд заяв, украй проблематично. 21 березня 2022 року Єврокомісія ухвалила Рекомендації про застосуванню Директиви щодо тимчасового притулку (Operational guidelines), де уточнено категорії осіб, на яких поширюється право на тимчасовий притулок, визначено членів сімей, які можуть возз’єднатися з біженцями, правила пересування між країнами ЄС тощо.

Рада Європейського Союзу затвердила план стосовно біженців війни з України, що містить 10 пунктів. Першим із них є створення єдиної системи реєстрації прибулих. Наразі системи реєстрації, прийняті в різних країнах не пов’язані між собою, проте вже створюється спеціальна платформа для обміну потрібною інформацією. Серед інших чинників, що стосуються прийняття системи квот для перерозподілу біженців між країнами-членами, надання на кордонах, в населених пунктах різноманітних інформативних джерел, за допомогою яких біженці змогли б одержати необхідну інформацію про можливості переїзду та облаштування, отримання єдиних стандартів підтримки для дітей, їх належного захисту, доступу до медичних послуг. Неповнолітнім, які прибули без супроводу дорослих, негайно мають надати законного опікуна. Повинен бути створений освітній портал із навчальними матеріалами українською, планується формування мережі україномовних психологів і психіатрів для надання психологічної допомоги маленьким біженцям. Приділяється  увага запобіганню експлуатації біженців, що особливо важливо, оскільки переважна частина з них – жінки та діти. Тому прибулих з України просять у пошуках житла спілкуватися лише з офіційними особами, нікому не віддавати свої документи, не погоджуватися на сумнівну роботу, працювати лише за трудовою угодою тощо. Окрім надання тимчасового притулку, важливим складником реакції ЄС на гуманітарну кризу в Україні стали рекомендації щодо максимально спрощених процедур перетину кордону, особливо для вразливих категорій подорожніх, зокрема людей похилого віку та дітей.

Поступово акцент зміщується на те, як допомогти біженцям інтегруватися в країнах призначення. Єврокомісія 5 квітня 2022 року оприлюднила рекомендації щодо спрощеної процедури визнання дипломів і кваліфікацій біженців, аби забезпечити людей можливістю працевлаштування відповідно до рівня їхньої підготовки. Це вкрай актуально, зокрема для медиків, учителів і вихователів – саме вони задовольнятимуть потреби переселенців у медичних послугах, навчанні та вихованні рідною мовою. 

Згідно з даними Європейської служби статистики, станом на травень 2023 року, найбільша кількість українських біженців перебуває в Німеччині (27%) та Польщі (24%). Значна частина біженців з України втратила велику частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення.

Незважаючи на всебічну допомогу та підтримку, яку отримують українські біженці за кордоном, їхнє становище залишається ризикованим. Згідно до результатів експрес-опитування, котре провів сайт Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова: «Не завжди умови життя, матеріальне забезпечення, доступ до медичних послуг мають належний рівень. Найактуальнішою є проблема житла». Отже, перспективи українських біженців за кордоном залежать, безумовно, не лише від політики країн перебування, а й передусім від ситуації в Україні – скільки триватиме небезпека, як швидко відновлюватиметься країна. Здебільшого люди планують повернутися додому – насамперед це жінки з дітьми.

Проблеми дітей-біженців також є вкрай важливими і висвітлюються, в першу чергу, юридичними спільнотами. До їх вирішення активно залучаються дитячі психологи. Вони радять батькам або близьким постійно пояснювати дітям: «ми тимчасово виїхали з України», «ми під тимчасовим захистом». У розмові якомога частіше нагадувати про те, що наш дім – Україна «ми обов’язково зробимо все від нас залежне, щоб захистити нашу Батьківщину і повернутися до рідної домівки», акцент має бути зроблений на тому, що «хоча ми перебуваємо під захистом іншої держави, але все одно залишаємось українцями». 

Посібники для батьків-біженців, які розробило Товариство Червоного Хреста України спільно з Київським центром кризової психології, також заслуговують на увагу, адже вони містять практичні поради батькам, як знаходячись в скрутних життєвих обставинах, зможуть підтримувати і максимально допомагати своїм дітям.

                                                               

Згідно результатів різноманітних соціологічних опитувань серед тих наших співвітчизників тих, хто виїхав за межі країни, переважна більшість (83%), після завершення конфлікту, планують повернутися до України і ключовим чинником у вирішенні цього питання, передусім, є безпека. 

Наприкінці розповіді наведемо декілька рекомендацій, які можуть стимулювати українських біженців повернутися до України. Вони полягають у:

• співпраці з країнами ЄС щодо повернення українців після війни; швидкій післявоєнній відбудові постраждалих регіонів;
• наданні допомоги людям із постраждалих та окупованих регіонів на час відбудови; збільшенні ресурсів на комунікацію зі співвітчизниками за кордоном через дипломатичні представництва;
• спрощенні реінтеграції дітей до навчання в українських школах та вступу українських випускників іноземних шкіл до вітчизняних ВНЗ;
• відкритті ринку праці ЄС для українців після війни.

Приймати біженців у громадах, де вони знаходять безпеку під час втечі від конфлікту, насилля чи переслідувань – це найефективніший та найшляхетніший спосіб підтримати їх у важку хвилину життя і дати їм змогу стати корисними для країни, в якій вони отримали притулок, але водночас це є одним із найкращих способів підготовки біженців до безпечного і добровільного повернення додому, для щасливого майбутнього під мирним небом на рідній землі…