Дев’ятнадцятого грудня в Україні відзначають День святого Миколая

За традицією, в День святого Миколая батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до цих подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо і вчилися у святого Миколая милосердю.

А як відзначають цей день у Європейських країнах?

Напередодні свята Пункт європейської інформації пропонує ознайомитися з цікавими традиціями святкування Дня святого Миколая, що склалися у країнах Європи ще за часів середньовіччя.

В середньовічній Німеччині напередодні Дня святого Миколая батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом вони почали робити це таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом, окрім одягу, дітям почали дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняним дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з віслючком, який допомагає йому розвозити подарунки. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. За легендою віслюк святого Миколая веде свій рід від віслюка, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.

З Німеччини звичай робити дітям подарунки від імені святого Миколая розповсюдився на сусідні країни —Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.

В деяких країнах Миколай має інших супутників. У Австрії вважали, що напередодні свята містами бігають крампуси (чорти), яких згодом розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірили, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти були переконані, що святий Миколай щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят. У червоному вбранні католицького єпископа й з єпископською палицею він їздив країною та роздавав подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство.

З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.

В Західній Європі, в часи Реформації, коли засуджувалося шанування святих, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, відповідно, подарунки, саме від його імені, стали даруватися на Різдво Христове. З приходом Контрреформації, традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, однак, була вже міцно прив'язана до Різдва. Згодом, образ святого Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись в міфічний та комерціалізований образ Санта Клауса.