Віртуальний огляд "Прапор єдності: кримськотатарський народ і Україна"

 

26 червня 2025 року Україна відзначає День кримськотатарського прапора – свято, що за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу, затверджено в 2010 році, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення. До почесної дати Центр (Пункт) європейської інформації (відділ обслуговування користувачів) підготував віртуальний огляд «Прапор єдності: кримськотатарський народ і Україна», в якому висвітлються глибокі історичні та культурні зв'язки між двома народами.

Кримськотатарський народ є найбільшим корінним народом Криму і Української держави загалом, оскільки сформувався на території, яка сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України і не має державності поза її межами. 

Прапор кримських татар є національною символікою. Це полотно небесного (блакитного) кольору, у лівому верхньому куті із золотим знаком влади – тамгою. Колір позначає чисте небо, мир, а однотонне тло – єдність народу. 

Тарак-тамга – родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (XV-XVIII століття) та національний герб кримськотатарського народу у ХХ і ХХІ століттях. У часи Кримського ханства зображувався на печатках та монетах.

Мави кок-байрак (українською – блакитний прапор) – національний прапор кримськотатарського народу. Блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом, морем, чистим повітрям, а також є одним із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства.

Сучасний кримськотатарський прапор вперше було затверджено Першим Курултаєм (національним з’їздом кримських татар, що відбувався 9-26 грудня 1917 року в Ханському палаці в м. Бахчисараї). Курултай урочисто привітали члени Української Центральної Ради і особисто Симон Петлюра. 

Відтоді блакитний прапор із золотою темгою став важливим символом ідентичності кримських татар. Неодноразово з моменту свого існування кримськотатарський прапор піддавався заборонам з боку радянської влади. Тільки з початком повернення кримських татар до Криму (Другий Курултай відбувся 26-30 червня 1991 року у м. Сімферополі) та після проголошення Незалежності України, кримськотатарський прапор розпочав власне відродження разом зі своїм народом.

Крим… Немає на нашій землі краю з такою тривалою й такою насиченою подіями історією, як Крим. На сотню віків, на десяток тисячоліть віддалений від нас той період, коли перші люди прийшли на узбережжя теплого моря, на лісисті гірські схили, на дивовижні плато й межі степів. Багато міст і сіл пронизують час своїм існуванням, і на їх вулицях і в їх спорудах можна відстежити сліди минулих епох. Тут можна доторкнутися до каменів, обтесаних легендарними таврами, піднятися на курган скіфського володаря й побачити крізь імлу витончену античну колонаду, увійти під склепіння величної середньовічної фортеці. А скільки легенд та переказів плинуть над цією землею. Скільки видатних постатей вітчизняної та всесвітньої історії були пов’язані долями з Кримом. Якщо зануритись в історію півострова, можна пересвідчитись в його доволі різноманітному етнічному ландшафті, який умістив у собі чимало культур і народів: таврів, греків, візантійців, монголів, генуезців, караїмів, і найголовніше, кримських татар. Всі вони (кожен в свій час) називали Крим своєю Благословенною Землею.

Кримські татари, разом з українцями, належать до корінних народів України. Як етнос, кримськотатарський народ формувався в межах Кримського півострова впродовж декількох століть; цей процес завершився лише наприкінці ХVIII століття, але й зараз зберігаються певні субетнічні відмінності між різними регіональними групами цього етносу. Проте, це відмінності в рамках єдиного народу. Як модерна європейська нація кримські татари почали формуватися у середині ХІХ століття, але даний процес був силоміць перерваний 1944 року, відновився лише в 1990-х і набув нових драматичних форм у 2014-му.

Кримські татари – мусульманський народ, але з помітним європейським впливом. І цей вплив зосереджений на етногенетичних процесах, котрі відбувалися на рубежі Східної Європи та Великого Степу. Значну участь у  етногенезі, за певних обставин, брали й українці. Згідно з літописами мандрівників, козацтво у причорноморських степах мало слов’яно-тюркську генезу. Кілька століть по тому між взаєминами обох народів існувало активне співробітництво – економічне, торгівельне, політичне. У 1624-1625 роках в урочищі Карайтебен (острові на Дніпрі) Військо Запорізьке уклало з Кримським ханством перший відомий наразі договір про ненапад і військово-оборонний союз. Впродовж ХVII-ХVIII століть практично всі значні битви, виграні українським військом, мали запорукою успіху підписану домовленість між обома сторонами, відтак – спільні дії козацько-татарських загонів. В цьому плані варто згадати славетні перемоги Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. 

Дружбу з татарами продовжили нащадки великого Гетьмана. У 1659 році Іван Виговський саме за допомогою хана Мехмеда ІV Герая одержав перемогу в битві під Конотопом. Це був яскравий приклад вдалої бойової співдружності козаків і татар. Слава перемоги під містом Конотопом однаковою мірою належить як українському так кримськотатарському народам. В 1666 році гетьман Петро Дорошенко у союзі з Кримським ханством розбив поляків під селищем Браїлове на Поділлі. 

В Конституції Пилипа Орлика 1710 року не випадково йдеться про «закони близького сусідства, що нерозривно в’яжуть і тісно поєднують долю Запорізького війська з Кримською державою». У свою чергу, запорожці не раз підтримували кримських ханів, які намагалися звільнити свою державу від протекторату Османської імперії та відновити її незалежність. В ті часи, навіть, в мові кримських татар з’явилося поняття «Kardas Kazagi» (тобто «козаки-побратими»).

Цікаво відзначити, що кримські татари у переважній більшості володіли українською мовою, в самому Криму добре розуміли мову сусіда. І, навпаки, козаки теж прекрасно знали кримськотатарську мову, про що свідчать запозичення великої кількості тюркських слів в українській мові. Наприклад слово «майдан» тюркського походження…

Запорізька Січ і Кримське ханство жили за своїми законами і мораллю, в яких було значно більше спільного і навіть схожого, ніж зазвичай вважають. Запозичення українцями у кримських татар відбувалося і в галузі мистецтва, зокрема музичної культури. Від самого початку виникнення, козацькі оркестри мали у своєму складі такі тюркські інструменти як барабан, тулунбас, зурна (українська сурма) і литаври. Навіть походження відомої української кобзи безпосередньо пов’язано з кримськотатарською джурою, різновидом тюркського струнного інструмента саз. На давню українську музичну культуру великий вплив мали кримськотатарські мелодії.

Духовний зв'язок між українцями та кримськими татарами сягає століть… Протягом історії ці два народи активно взаємодіяли, збагачуючи один одного культурними надбаннями. На жаль, радянська влада докладала значних зусиль, аби стерти пам'ять про цей міцний зв'язок. Історична правда була перекручена, а відносини між українцями та кримськими татарами часто подавалися у ворожому світлі аби послабити національну свідомість обох народів.

Однією з найтрагічніших сторінок у спільній історії є депортація кримських татар, що відбулася 18 травня 1944 року. Цей злочин радянського режиму, який стався менш ніж за два роки після депортації чеченців і інгушів, приніс невимовні страждання та став символом жорстоких репресій проти цілих народів. Тисячі кримських татар були насильно вивезені з рідних земель, що призвело до величезних людських втрат та знищення унікального культурного середовища. Радянська влада намагалася приховати історичну правду, проте пам'ять про цю подію залишається живою.

Сьогодні, коли Крим знову опинився в центрі уваги, як ніколи важливо відроджувати знання про історію кримських татар, а також усвідомлювати їх вагомий внесок у культурну спадщину України. У сучасній Україні все більше уваги приділяється даній темі. Проводяться культурно-мистецькі проєкти, спрямовані на популяризацію історії та традицій кримськотатарського народу. Ці ініціативи допомагають відновити історичну справедливість та сприяють формуванню в суспільстві глибокого розуміння та поваги до кримськотатарської культури.

Важливо пам'ятати про трагедію депортації та її вплив на долі людей, намагатися розв’язати сучасні проблеми, з якими стикаються кримські татари, особливо в умовах окупації Криму. Їхня боротьба за свої права та збереження ідентичності є невід'ємною частиною спільної боротьби України за територіальну цілісність та суверенітет.

Вивчення, а також розуміння історії і культури українців та кримських татар є ключовим для побудови міцного суспільства. Це не лише шлях до відновлення історичної справедливості, а й фундамент для майбутнього, де повага і толерантність по відношенню один до одного та спільна історична та культурна спадщина обох народів стануть основою для сильної та єдиної України.