Клуб європейського кіно

Інформ-хвилинка «Епоха під назвою «Ада Роговцева»»

Ім’я видатної артистки є знаковим для українського театрального світу та кіномистецтва. У творчому доробку мисткині, яка заслужено має статус легенди театру, – десятки ролей у виставах і кінофільмах.

Доля була прихильною до Ади Роговцевої. У 18 років вона стала отримувати Сталінську стипендію. У 23 роки отримала звання «Заслужена артистка України», в 30 років стала народною артисткою України, а в 41 рік – народною артисткою СРСР, в 44 роки – лауреатом Шевченківської премії. А ще Ада Роговцева – професорка Національного університету культури.

Народилася Ада Миколаївна в гетьманській столиці Глухові 16 липня 1937 року. До школи пішла у Полтаві, хотіла стати журналісткою, але подруги нарадили акторський факультет. Ще на останньому курсі Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого вийшла на сцену Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

  Першим досвідом в кіно для артистки стала картина «Кривавий світанок», де Ада зіграла другорядну роль. Наступні 15 років Аді Миколаївні будуть діставатися лише епізодичні героїні. Так відбуватиметься до 1970 року.

Двосерійна драма «Салют, Маріє!» зробила Аду Роговцеву зіркою Радянського Союзу. Глядачі назвали Аду Миколаївну кращою актрисою, а аудиторія фільму склала 17 млн осіб. А ще була роль Анни у фільмі «Вічний поклик» – одна з найпомітніших  та найкращих її ролей.

Навчання в театральному інституті дало Аді Роговцевій не тільки дорогу в світ кіно, але й подарувала любов усього життя – чоловіка Костянтина Степанкова. Улюблений учень знаменитого Амвросія Бучми був прийнятий в інститут на посаду викладача і звернув увагу на Аду Роговцеву на іспиті з літератури. Після закінчення інституту (1959 р.) вони одружилися. З Костянтином Степанковим вона прожила 46 років. «Він – єдине кохання мого життя. Я любила свого чоловіка так сильно, що в мене завмирало серце. Він мріяв дожити до «золотого весілля», але не дожив», – зізналася актриса в одному з інтерв’ю.

А через вісім років після смерті чоловіка не стало і їхнього сина – Костянтина Степанкова-молодшого. Він помер у 50 років від раку легенів. Протягом року після його смерті вона не виходила на сцену, не давала інтерв’ю і майже ні з ким не розмовляла. Лише після того, як написала свою другу книгу «Свідоцтво про життя», мовила: «Коли любиш сина, як нікого і ніколи, і він тебе любить так само – як жити без нього?» Пережити важкий час їй допомогла донька Катерина та троє онуків.

Зірка А.М. Роговцевої на Алеї зірок.

Зараз Ада Миколаївна продовжує тішити активністю у житті й мистецтві, бажанням творити нові вистави і щирим прагненням не залишатися осторонь найболючіших проблем своєї країни. Вона часто буває в опікових центрах, у шпиталях, проводить творчі зустрічі на передовій. Ада Миколаївна не вважає це героїчними вчинками, вона впевнена, що так мають робити всі митці. «Такі історії не прочитаєш. Ця робота, особливо для митців, літераторів, акторів, драматургів необхідна. Треба бути там, чути людей. Чим більше буде тих, які знають, яким болить, які хочуть зробити хоч трішечки добра, тим скоріше наше суспільство стане не таким байдужим, яким воно є. Зараз я так живу, я дуже настирна».
До вашої уваги відеосюжет: